Всеукраїнська школа онлайн очима мами, вчителя та експерта з освіти

Карантин в Україні заскочив зненацька усіх причетних до навчального процесу. Дітям довелося звикати, що закриття шкіл — це не канікули, і навчання має тривати. Учителям — винаходити нові формати роботи з учнями. Батькам — поєднувати дітей та їхнє домашнє навчання з роботою і повсякденними справами (а іноді підробляти репетиторами).

6 квітня для школярів запустили проєкт “Всеукраїнська школа онлайн”. Тепер щоранку о 10:00 по телевізору йдуть онлайн-уроки для учнів 5-11 класів, а за партами сидять українські музиканти, спортсмени і шоумени.

Як створювали школу онлайн, чого там навчають та яка від неї користь — розбирався Nash.live.

Зміст

  • 1″Система освіти в Україні була не готова до дистанційного навчання”
  • 2″Додатковий інструмент для засвоєння шкільної програми”
  • 3″Уся підготовка — в екстремальних умовах”
  • 4″В українській школі в Чехії діти теж навчаються за цими уроками”

“Система освіти в Україні була не готова до дистанційного навчання”

“Перші кілька тижнів *карантину було відчуття канікул в дитини і розгубленості в нас. Я, м’яко кажучи, багато що забула. Допомогти дитині та скерувати на вивчення нових тем не могла. Тим паче, що робочий день нікуди не зник”, — розповідає Nash.live мешканка Києва Анна. Її син навчається в сьомому класі школи з поглибленим вивченням математики та природничих наук.

На початку карантину “дистанційне навчання” в їхній школі обмежувалося параграфами підручників і завданнями, які вчителі виклали на шкільному сайті. Вже в квітні графік роботи більш-менш сформувався:

“Класний керівник пояснила, де і як шукати завдання. Вдалося “прокачати” наших педагогічних флагманів: вчителів математики, хімії, географії, а потім й інших основних предметників. Наразі в нас кілька конференцій в Zoom на тиждень з основних предметів. Деякі — у вигляді уроків, з відповідями учнів, деякі — у форматі “запитання-відповідь”, з розбором теми. Класний керівник погрожує електронним журналом, але побачити його мені поки не довелось. Може, на щастя. Вчителі чіткіше формулюють завдання: з датами, посиланнями на додаткові відео або письмові матеріали. Домашку показують просто: фото на електронку вчителю. Перевіряють швидко і справді лояльні: якщо все погано, дозволяють перескласти”, — каже Анна.

Таких шкіл, як у випадку Анни, меншість. Міністерство освіти рекомендувало вчителям працювати з учнями “за допомогою технологій *дистанційного навчання”, але вибір формату залишили за вчителями, а контроль і координацію процесу — за адміністрацією установ. Тобто те, яким чином відбувається навчання на карантині, залежить від бажання і можливостей вчителя. Тож багато в кого дистанційні заняття — це параграфи і завдання, скинуті вчителем у Viber. А багато в кого навіть немає змоги користуватися Viber.

“Система освіти в Україні була не готова до дистанційного навчання. Можна виділити десь 150 шкіл і кілька тисяч педагогів, які виявилися досить адаптивними, оперативно й успішно заскочили в цей формат і багато чому навчилися за цей час — оволоділи можливостями Zoom, MS Teams, Slack тощо.

Міністерство не має втручатися в навчальний процес. Правильно, що воно не диктує, що і як викладати. Це абсолютно нормально для міністерства демократичної країни. Інша справа, що воно має забезпечити, наприклад, інфраструктуру для цього, — ту саму Національно-освітню платформу. Але тут є низка питань, які, на жаль, не залежать від очільників міністерства”, — пояснює Nash.live експерт аналітичного центру “Український інститут майбутнього” Микола Скиба.

“Додатковий інструмент для засвоєння шкільної програми”

Уроки по телевізору мають на меті допомогти тим школярам, ​​в яких немає доступу до Інтернету та віртуального спілкування з учителем, розповіла Nash.live очільниця напрямку освіти і науки в Офісі президента Аліса Ляліна:

“Це додатковий інструмент, який можуть використовувати і педагоги, і батьки, і учні, щоб засвоювати офіційну шкільну програму. Не скрізь, на жаль, поки є нормальне швидкісне покриття, але телебачення дає додаткову можливість скористатися таким освітнім інструментом”.

Всеукраїнська школа онлайн” — ініціатива президента Володимира Зеленського. В день запуску “Школу онлайн” подивилися понад 3,3 млн глядачів, а на YouTube телеуроки збирають по кілька десятків тисяч переглядів.

Над втіленням проєкту працювали Офіс президента, Міністерство освіти, Комітет Верховної Ради з питань освіти і громадська спілка “Освіторія”.

40 київських вчителів-добровольців підготували й записали уроки з 11 предметів для учнів *5-11 класів. З 6 квітня уроки щодня транслюють по українському телебаченню:

  • 5-й клас — Плюсплюс і 112 Україна
  • 6-й клас — ZOOM і NewsOne
  • 7-й клас — ZIK
  • 8-й клас — Індиго і УНІАН
  • 9-й клас — Рада і UA: Культура
  • 10-й клас — UA: Перший
  • 11-й клас — М1

Усі уроки викладають на YouTube-каналі *Міносвіти, платформах Megogo, oll.tv тощо. Розклад на тиждень будуть щопонеділка публікувати на сайті Міносвіти.

Живий клас вчителям іноді замінювали українські музиканти, спортсмени та зірки шоу-бізнесу. Тож дистанційні учні на додачу мають змогу подивитися, як в Наталі Могилевської з українською, а в Злати Огневич — з хімією, і позмагатися з деякими в рішенні задач.

“Уся педагогічна робота базується на взаємодії вчителя з учнем. Вона не може бути передана через телебачення і дистанційну форму в такому вигляді, як зараз. Безумовно, шкода, але ми запрошуємо на уроки наших медійних осіб і зіркових гостей, аби якось компенсувати нестачу цієї взаємодії. Уроки проводять круті й талановиті педагоги, і цією можливістю можуть скористатися абсолютно усі діти”, — розповідає Аліса Ляліна.

Більшість відгуків про телеуроки — позитивні, але багато батьків скаржаться, що їхні діти вже проходили цей матеріал зі своїми вчителями. Представниця Офісу президента пояснила, що для уроків обрали “усереднену” *програму Міносвіти:

“Це освітня програма Міносвіти, офіційна, яку викладають у школах. Тематичне планування готувалося Міністерством освіти і науки та Українським інститутом розвитку освіти за участі педагогів. Ми розраховували програму станом на початок карантину в школах, аби учні, які не мали можливості отримувати повноцінну дистанційну освіта, мали змогу надолужити програму через уроки на телебаченні. Усі школи і предмети читають за однією програмою, але темп трохи відрізняється від школи до школи і від предмета до предмета. Ми брали “усереднений” рівень”.

Плани уроків і цікавинки для глядачів вчителі продумували самотужки. Наприклад, учитель української мови в “Школі онлайн” Ігор Хворостянов пояснював дев’ятикласникам розділові знаки у складних реченнях на прикладах пісень Біллі Айліш.

“Уся підготовка — в екстремальних умовах”

Юлія Набок-Бабенко — одна з 40 вчителів-добровольців, вчителька української мови та літератури *Новопечерської школи і аспірантка Київського університету імені Бориса Грінченка. Вона пояснює п’ятикласникам словосполучення на прикладі кошенят та кішок, а десятикласникам задає додому послухати улюблені пісні і виписати іменники з визначенням роду, числа та відмінка. Nash.live попросив її розповісти, як проходили зйомки уроків.

“Уся підготовка — в екстремальних умовах. Ніхто не знав, як доцільніше організувати процес: як і де знімати, яким чином подавати інформацію, як отримати зворотний зв’язок, як уподібнити теми, на який рівень учнів орієнтуватися… Усі розуміють, що по той бік екрану — різні діти, з різними рівнями навчальних досягнень, різними темами (залежно від планування вчителя й рівня організації дистанційної освіти) та підручниками різних авторів. Мені багато годин довелося витратити на презентації, ретельний відбір теоретичного й практичного матеріалу, пошуки ілюстрацій з ліцензіями на повторне використання. А ще ж — свої дистанційні уроки з учнями, створення завдань і перевірка їх. Ставалося так, що, будучи утомленою після підготовки, я мчала на зйомки, де маєш бути “в ресурсі”, говорити чітко й виважено, при цьому встигати перемикати слайди, контактувати з уявною аудиторією, дивитися в потрібну камеру…”.

Юлія Набок-Бабенко на уроці в п’ятому класі разом з Оленою Зеленською

Через високе навантаження на вчителів та постійний цейнтнот не обійшлося без помилок, хоча всі вчителі “Школи” — досвідчені. Скріншот уроку, на якому вчителька математики отримує 18 при відніманні 20,2 від 30,2, облетів вже весь український Facebook.

“Звісно, ми працювали швидкими темпами, і дуже шкода, що таке сталося. Але людський фактор ми нікуди подіти не можемо, — учитель може помилитися в класі, точно так само учитель може помилитися й тут. Ми будемо радитися, виправлятися і рости над собою”, — запевнила Аліса Ляліна.

“В українській школі в Чехії діти теж навчаються за цими уроками”

“За темами нам онлайн-школа поки що не стала в нагоді. Усе, що там розповідають, син вже вчив. Він усе одно дивиться — я змушую. Телевізійний формат ми сприймаємо як бонус. Але, думаю, так далеко не скрізь. За більш байдужого підходу в школі та за відсутності цифрових можливостей дистанційного навчання, це чудово. Пояснюють чітко, зрозуміло, в доступній формі. Є перегини: коли дивилася урок англійської, де з нардепом Жаном Беленюком вивчали тему про дозвілля, було відчуття, наче урок не для підлітків (сьомий клас усе-таки), а для малюків”, — ділиться враженнями Анна.

Вчителька української мови київської гімназії Світлана теж згодна, що уроки по телебаченню потрібні, тому що не всі мають можливість працювати в дистанційному режимі. Світлана зі своїми учнями проводить онлайн-уроки в Google Meet, а завдання перевіряє через Google Classroom. Вона каже, що діти навіть стали *більше цінувати уроки — чекають на конференції та просяться відповідати в чатах.

“Уроки по телебаченню не можуть відповідати на питання, але мені сподобався урок мови в понеділок в 9 класі. Він непростий. Той матеріал буде корисний і для одинадцятикласників. Є цікаві. Є занадто прості, але вони потрібні. Усе, що дає результат, потрібне”, — каже вона.

“Звісно, школа в телевізорі не може компенсувати відсутність доступу до навчання, перебування в групі людей, спілкування та можливість поставити запитання вчителю. З одного боку — пасивна говорильня педагога, який не бачить своєї аудиторії, з боку учня — пасивне слухання. Це найменш ефективний метод навчання. А тут ще додаються помилки, наприклад, в уроках математики.

Такий формат більш ефективний як акція привернення уваги до освіти, аніж як рішення проблем, які є в освіті. І це можна лише вітати. Це показує, що питання освіти, як і питання медицини, у посткарантинний час буде більш статусним. Це розвиток навичок, які дуже необхідні в таких складних умовах. Звичайно, краще, що цей формат є, ніж якби його не було. Тому що є можливість працювати над помилками — або системними, або такими дрібними, як огріхи в уроках математики, і розвиватися далі”, — резюмує Микола Скиба з “Українського інституту майбутнього”.

А Юлія Набок-Бабенко каже, що переконалася в ефективності “Школи онлайн”, коли почала отримувати повідомлення, листи і коментарі про свої уроки:

“Мені вчора писали, напевно, з усіх куточків України з подякою за уроки. Особливо зворушив лист учительки з села Луганської області. Вона щиро зізналася, що їхні діти не охоплені дистанційним навчанням, тож ці уроки по телебаченню — наразі єдиний спосіб здобути знання. Учителі й учні орієнтуються суто на них. Було приємно отримати повідомлення від подруги з Чехії, яка зазначила, що діти в їхній місцевій українській школі теж навчаються за цими уроками”.

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *