Ужгородка

Новини Закарпаття

Заборгував – пробачаємо. Навіщо Україні потрібна податкова амністія?

Президент готується подати до Верховної Ради законопроект про податкову амністію. Плани щодо неї команда гаранта озвучувала ще на старті своєї роботи, понад року тому. Торік голова профільного комітету ВР Данило Гетманцев подавав законопроект до парламенту, але він завис в статусі ознайомлення.

Тепер тему знову актуалізували. У липні її обговорювали з експертами МВФ, в тому ж місяці фінансовий комітет ВР передав новий розроблений законопроект до Офісу президента. Нещодавно Гетманцев повідомив, що від президента його чекають з дня на день.

Що важливо знати про податкову амністію, як її проводили в інших країнах і чому зараз в Україні для цього не найкращий час?

Зміст

  • 1Що таке амністія по-українськи?
  • 2Як це відбувається в інших країнах?
  • 3Труднощі для України

Що таке амністія по-українськи?

Податкова амністія, легалізація капіталу, нульова декларація – в цих визначеннях неважко й заплутатися. Але саме податкова амністія в цьому списку ключове і максимально відбиває суть.

Це обмежена в часі можливість для платників податків отримати прощення за своїми податковими зобов’язаннями в обмін на якусь оплату.

Базові умови податкової амністії Гетманцев озвучив. Вона пройде в 2021 році протягом дев’яти місяців. Платники податків вкажуть в декларації свої активи і сплатять за них податок за пільговою ставкою: 5% – загальна, 9% – на активи за кордоном, 18% – на готівку.

Але коли з’явиться законопроект, в ньому важливо буде не упустити деталі і звернути особливу увагу на такі:

  • як відділятимуть активи, що підлягають амністії, від активів, отриманих злочинним, корупційним шляхом;
  • чи буде поріг доходу, який буде вважатися підтвердженим автоматично, без необхідності його декларувати. У торішньому законопроекті це були доходи розміром до 100 тис. грн;
  • точний перелік активів, які підлягають декларуванню та нюанси ставок по ним. Зокрема, чи буде вона вище або нижче для валютних цінностей, корпоративних прав, рухомого і нерухомого майна, паїв у майні юридичних осіб, цінних паперів; чи стануть застосовувати нульову ставку;
  • хто і як перевірить коректність активів, зазначених в декларації;
  • вартість активів буде підтверджуватися документами, а при їх відсутності, потрібно буде здійснити оцінку. Необхідно зрозуміти умови та терміни її проведення;
  • виходячи із заявленого і попередніх законотворчих планів, готується податкова амністія не для бізнесу. Після обробки документа на Банковій, ми зрозуміємо, чи прописаний механізм і для нього;
  • чи буде перехідний період для легалізованих капіталів. Наприклад, чи будуть умови щодо інвестування всіх або частини в державні зобов’язання, чи потрібно буде якийсь час тримати гроші на банківських рахунках і т. д.;
  • наскільки посилять відповідальність для тих, хто ухиляється від сплати податків після закінчення термінів амністії.

Як це відбувається в інших країнах?

Для України податкова амністія – процедура не обкатана. В інших країнах її проводили, в деяких і не раз за досить короткий проміжок часу, наприклад в Італії. Але не скрізь вдало.

Одним з яскравих провалів експерти називають податкову амністію, оголошену в Аргентині у 1987 р. Громадяни не побажали відкривати капітали на запропонованих державою умовах: їх інвестиція в держфонди для створення і модернізації виробництв.

Суперечливим є проведення податкової амністії в Бельгії у 2004 р. У Головному науково-експертному управлінні ВР, оцінюючи торішній законопроект Гетманцева, її привели в якості позитивного прикладу. Суть полягала в легалізації доходів від інвестицій за межами Бельгії для фізосіб. Їх можна було просто задекларувати, фізично не повертаючи в країну, під ставку 9% або інвестувати в ЄС на термін від трьох років під ставку 6%.

Але проведення податкової амністії, що б не вказували в пояснювальних записках до законопроектів, завжди зводиться до двох цілей: поліпшення податкової дисципліни в перспективі і збільшення податкових надходжень одразу. У Бельгії надходження в казну за підсумками амністії склали 1 млрд євро, тоді як плани були на 10-15 млрд. Отже, успіх був сумнівним.

В якості найвдалішого часто наводять досвід Італії у 2001-2002 роках. Тоді ставка податку на доходи, що підлягають легалізації, склала 2,5%. Замість сплати можна було купити державні облігації на суму, відповідну 12% легалізованого капіталу. За рахунок цієї акції економіка отримала 30 млрд євро.

Цю амністію назвали “Податковий щит” і після початкового успіху у 2009 р. її повторили з поправками. Але повторний досвід був уже далеко не таким вражаючим. Легалізації підлягали закордонні активи під ставку 5%. За оцінкою держави, за межами країни фізособи тримали 500 млрд євро, але легалізували лише одну шосту частину – 80 млрд. Відповідно, скарбницю збільшили на 4 млрд євро. Бонус приємний, але з початковим успіхом непорівнянний.

Труднощі для України

Плани щодо податкової амністії озвучили паралельно з іншою інформацією: Державну фіскальну службу, як того вимагають західні кредитори, у 2020 р. реформувати не вдасться. Але чи можна проводити амністію, якщо новий податковий орган трансформується? Економіст Олексій Кущ каже, що ця проблема далеко не єдина. Хоча багато країн пробачали платникам податків і перелік успіхів значний, потрібно враховувати не тільки умови самої процедури, але час і особливості держави, де її проводять.

“Якщо подивимося, як вдала амністія відбувається в інших країнах, то там вона починається з податкової реформи і визначення першопричин тіньової економіки, – говорить Олексій Кущ. – Сенс зараз її проводити, якщо першопричини не усунуто? Це надмірний регулятивний тиск держави і податковий тиск на бізнес. Потрібно провести дерегуляцію, змінити принципи фіскальної політики (замість репресивної, застосовувати політику відкритості та взаємної співпраці). Найголовніше, потрібно знайти рівноважну точку податкового навантаження, яка задовольнить суспільство, бізнес і державу. Після амністії дається перехідний період, а потім – жорсткі каральні заходи для порушників. Без виборчого правосуддя, застосовуючи правила до всіх: від продавця на ринку до власника фінансово-промислової групи”.

Якщо провести амністію зараз, уточнює експерт, нею скористаються корупційні політичні еліти, проведуть амністію своїх капіталів і бізнесу й стануть рукоподаваними.

“Кожна мафія має кілька стадій розвитку. Перша стадія – гопники в спортивних штанях у 90-х, на другому етапі вони виросли зі штанів, отримали контроль над підприємствами, але залишилися гопниками. На третьому етапі це їх діти, які вчилися на Заході та хочуть статусу і визнання: брати участь у Віденському балі та відвідувати аристократичні прийоми. Для Заходу вони гопники, свої капітали вони там легалізувати не можуть і ховають їх в офшорах, оформляють рахунки і компанії на підставних осіб. В Україні тема легалізації буде використана для перетворення корупційних еліт на легальних мільйонерів, – констатує А. Кущ. – Вони зможуть поїхати на Віденський бал і показати, що у них є легальні 100 млн дол. Що ж до податкової амністії для бізнесу, то без усунення першопричин нічого доброго не вийде. А шкода. У нас в тіні десятки мільярдів доларів. Те ж стосується і капіталів. Амністія капіталів могла б дати істотний приплив грошей в реальний сектор, можна було б заробити грошей для бюджета. Але оскільки під нашою амністією ховаються інші цілі, нічого не буде. Корупційні еліти легалізують частину свого капіталу, яка потрібна для статусу. Бюджет отримає кілька мільярдів гривень – це крихти”.

Здавалося б, та й що поганого, якщо вчорашні гопники сплатять свій борг перед державою і стануть чисті перед законом? Але амністія – це не вечірка, яку можна влаштувати в будь-який момент під настрій. Часте використання її девальвує. Це ми бачимо на прикладі Італії.

Але він показовий і з іншої причини – реінкарнація “Податкового щита” в цій країні сталася в кризовий 2009 р. Україна теж має намір подарувати прощення ухильниками в кризовий рік – все вказує, що 2021 р .простим для економіки не буде.

“Амністія не проводиться в період кризи. На прикладі Італії: 2001 р. – це фаза економічного зростання, світові ринки росли, а 2009 р. – це посткриза. На фазі зростання амністія потрібна тому, що тоді у економіки з’являється потреба в капіталі, а у власників капіталу – в легальному інвестуванні. Під час кризи все навпаки: вартість активів падає, потреба в капіталі теж, ніхто не хоче інвестувати і надає перевагу кешу. Сенсу в такій легалізації немає, – резюмує експерт. – До того ж ми бачимо повне небажання влади пристосовуватися під зовнішні обставини. Пакет BEPS і податкову амністію штовхали торік на тлі обіцянок 40% зростання економіки на п’ять років. Амністія хоч якось монтувалася в цю парадигму динамічного зростання. Зараз економіка в безпрецедентній кризі, друга хвиля коронавірусу, всі говорять, що й наступний рік буде таким же важким, а у нас навіть не помічають, що все навколо змінилася і далі крутять ту ж шарманку”.

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору