Дай трильйон! Як аудит України виявив недостачу і чи поверне її економічна стратегія-2030

Майже через рік після обіцянки провести аудит держави, президент Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Денис Шмигаль презентувалирезультати роботи. 1 трлн дол. нереалізованого потенціалу. Ця вбивча цифра була топовою у підбитті підсумків. І підготувала до наступного кроку влади – презентації економічного вектору до 2030 року.

Nash.Live зібрав головні цифри з двох документів і запитав у експертів, що не так з аудитом держави і економічною стратегією?

Зміст

  • 1Країна нереалізованих можливостей
  • 2Робота на десять років

Країна нереалізованих можливостей

На 123 сторінках викладені результати самого аудиту. Основний розділ в ньому – про нереалізований потенціал. Не стільки тому, що і в нього включені вражаючі цифри, скільки тому, що в ньому окреслено напрямки, на яких збираються робити акцент.

За результатами аудиту Кабміну, в України три нереалізованих потенціали: природні ресурси, географічне положення, людський капітал.

Природний потенціал. На першому місці – земельні ресурси. Використовувати їх в повністю заважають низький рівень інвестицій (в добрива, меліорацію, рослинництво) і мораторій на продаж землі, що призводить до заниження вартості оренди. Потенціал – 85 млрд дол. за десять років.

На другому місці – надра. При розвіданих 12,2 тис. родовищ (залізної і марганцевих руд, алюмінію, нікелю, титану, свинцю, цинку, хрому, нафти і газу і т.д.), використовуються 4,6 тис. Нарощування видобутку і експорту – плюс 409 млрд дол. за десять років.

На третьому – лісові ресурси. Не використовується потенціал 2,5 млн га лісу, а збільшення лісистості дозволить збільшити його на 1,2 млн га. Сумарний ефект від використання лісів, первинної та вторинної деревообробки – 40 млрд дол.

Четверте місце – водні ресурси. Не реалізований потенціал аквакультури, тоді як імпорт риби в Україні здійснюється на 753 млн дол. у 2019 р. Ще один аспект – меліорація і оптимізація забезпечення водою. Він принесе 12 млрд дол.

Географічний потенціал. В цей розділ аудитори внесли:

  • геоекономічні можливості України. За десять років потенціал експорту транспортних послуг оцінили у 359 млрд дол. Лібералізацію торгівлі з Азією і Африкою – у 48 млрд дол., додаткові прямі іноземні інвестиції – у 63 млрд дол.;
  • геополітичні можливості. Становище України, вважають в уряді, дозволяє ефективно співпрацювати і з ЄС, і з ключовими світовими гравцями – США, Китаєм, Індією Бразилією. Скільки грошей дозволить принести їх реалізація не вказали.

Людський капітал і технологічна спадщина. Відтік робочої сили з України в аудиті констатують як ключовий негатив, а обсяги валової доданої вартості української діаспори оцінюють в діапазоні від 219 млрд до 1,2 трлн дол. Збільшивши тривалість життя і реалізуючи медреформу з принципом “гроші ходять за пацієнтом”, уряд хоче скоротити еміграцію і розкрити трудовий потенціал на 270 млрд дол. за десять років.

За технологіями, традиційно йдеться про проблему сировинного характеру економіки і малого обсягу виробництва товарів з високою доданою вартістю. Тут перераховують п’ять напрямків, де потенціал не реалізований, хоча в спадок і дістався: атомна енергетика, літакобудування, електроніка, машинобудування, космічні технології. Підсумкової оцінки з цього блоку в аудиті немає.

Аудитори констатують, що у нас триразовий розрив з країнами-сусідами з продуктивності праці. Одна з головних причин – цифровий розрив, тобто слабкий доступ до інтернету. Оцінок з не реалізації цього потенціалу теж немає.

Чого в аудиті не вистачило, так це його самого: незалежної перевірки дотримання звітності відповідно до певних стандартів. Кабмін зробив оцінку того, що є, в порівняння з тим, що могло б бути. Також аудит – це перевірка законності звітності. Але в документі відповідальні за недостачу в 1 трлн дол. не вказані.

Думки

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

– Аудит передбачає інформацію про те, що ми маємо на даний момент, де були допущені ключові помилки і на основі цього вибудовує зрозумілу тактику і стратегію. Те, що представив Шмигаль, на аудит не було схоже. Фокус був зміщений на втрачені можливості, а акцент виключно на сировину. Про людей практично нічого.

Якщо йшлося про втрачені можливості, то де висновки, в тому числі і пов’язані з кримінальними справами?

На підставі аудиту можна було б говорити, наприклад, про те, що у нас 90% – приватна економіка, чому не виправдалися надії на те, що невидима рука ринку все вирішить, чому ми недовикористали державний сектор, який у нас зараз менше, ніж у інших країн.

Це і передбачав би аудит. Але про нього наївно говорити, з урахуванням того, що у нас не проведено перепис населення. Його не можуть провести вже 19 років. Я це пов’язую і з політичними мотивами – цифри будуть вбивчі і вони характеризуватимуть всю попередню економічну політику. Демографічний показник завжди дуже сильний. Якщо населення виїжджає або драматично скорочується, складно говорити про якусь успішну модель.

Олексій Кущ, економіст:

– Аудит – це перевірка чогось на відповідність чомусь. Якщо хотіли його провести, потрібно було робити інше. Перевірити відповідність параметричних даних нашої економіки загальноприйнятим європейським системам оцінки. Тоді могли б сказати, що за підсумками аудиту, наприклад, механізм відображення даних в Держстаті спотворений, і насправді у нас вдвічі більше або вдвічі менше активів.

Але шукали джерела ефективності, зростання економіки, резерви. Це не аудит. Це схоже на техніко-економічний аналіз. Можна бігти за Шмигаль і кричати: “Дай трильйон!”

Те, що знайшли у мене викликає подив і острах. Працювали люди, які дуже далекі від реального сектора економіки. Якщо говорити про українські чинники конкурентоспроможності, то їх три.

Інфраструктурний і промисловий потенціал, який дістався від СРСР. Завдяки чому у нас є відносно доступні енергоресурси, транспорт, забезпечення водою, каналізацією, опаленням. Все це старе, але якщо будувати з нуля, то коштує трильйони доларів.

Людський капітал в контексті його освіти, розвитку науки, наявних навичок.

Внутрішній ринок. 40 млн осіб – ринок ємний, як база для розвитку.

В аудиті нічого немає про людський капітал. Людини немає взагалі. Немає оцінки внутрішнього ринку і його розвитку, в тому числі через інструменти протекціонізму. Немає оцінки інфраструктурного потенціалу. Зате є ліси, вода, надра, які всім цікаві, зовнішня торгівля. Зверніть увагу, не внутрішній ринок, як основа розвитку країни, а зовнішня торгівля. Це посилення нашої сировинної залежності від зовнішніх ринків і деградація внутрішнього ринку – базису розвитку економіки. Локомотив уряду на гігантській швидкості пройшов повз здоровий глузд.

Робота на десять років

Те, для чого проводили аудит, хоча до цього визначення у експертів є зауваження, – це економічна стратегія до 2030 року. Документ значний, на 384 сторінки. Хоча логічно було чекати на плани для секторів – виробництва, агросектора, сфери послуг, малого і середнього бізнесу, цифрової економіки, інфраструктури і транспорту – тільки ними не обмежилися. У стратегію включили і соціальні аспекти.

Мета нарікань не викликає: Україна повинна стати країною громадян з високими доходами, ефективною сервісною державою. Також і надійним економічним партнером.

Цілі до 2030 р.:

  • реальний ВВП – 360-400 млрд дол. (У 2019 р.- 136 млрд);
  • продуктивність праці – 18,6-24 тис. дол. на працівника (у 2019 р. – 8,2 тис. дол.);
  • прямі іноземні інвестиції – 15-23 млрд дол. (5,8 млрд у 2019 р.);
  • експорт – 120-160 млрд дол. (у 2019 р. -67 млрд дол.)

Реалізовуватимуть стратегію поетапно, і до 2026 р. – боротися за підвищення конкурентоспроможності.

При реалізації стратегії не будуть виходити за червоні лінії. Серед них:

  • припинення структурних реформ;
  • зарегульованість бізнесу;
  • зростання податкового навантаження;
  • невиконання Угоди про асоціацію з ЄС;
  • втрата незалежності НБУ, АМКУ, Рахункової палати, НАБУ;
  • монополізація і олігархізація;
  • накопичення критичного обсягу боргів.

Виходячи з огляду по розділах, зробити добре прагнуть всім і, начебто, преференцій для секторів немає. Але переваги все ж знаходяться. У розділі про інвестиції наведена таблиця з оцінками попиту на них по секторах. Виходячи з них, наймасштабніші потрібні у ЖКГ. Промисловість, на яку роблять ставку інші країни, виглядає як нелюбима дитина.

Оцінка інвестиційних потреб: житлового фонду – 120 млрд дол., IT – 70 млрд дол., АПК – 50 млрд дол., транспорту – 30 млрд дол., енергетики – 25 млрд дол., а промисловості – лише 20 млрд дол.

Думки

Олексій Якубін:

– У нас була стратегія до 2020 року, яка була підтримана урядом і президентом у 2015 році. Вона офіційна і в ній багато цікавих показників. Про них ми повинні були чути і в нинішньому аудиті, і в нинішній стратегії. Наприклад, збільшення тривалості життя на три роки, підвищення довіри до правосуддя до 70%. Аудит повинен був будуватися на цій програмі: що пішло не так?

Якщо у нас не було проаналізовано помилки попередньої стратегії, до 2020 року, повертаємося до нинішньої стратегії. Як можна її вибудовувати, якщо ми навіть не знаємо, яке у нас населення? Сучасна економіка ж не стільки про ресурси, скільки про людей, норми, які регулюють їх поведінку.

Стратегія-2030 таке враження, що для галочки: президент сказав і її написали. Без аналізу попередньої – це замок на піску.

Питання в економічному поході. Якщо нинішній загнав нас в таку ситуацію, то його потрібно міняти і пробувати інші інструменти, наприклад, пов’язані з більшим державним стимулюванням економіки, розвитком держсектора, акцентом не тільки на сировину і дешеву робочу силу. Але ми бачимо бюджет 2021 р. В проекті до першого читання в пріоритеті силові органи і оплата боргів.

Уряд Шмигаля розуміє, що його вже не буде. І ця стратегія буде з тієї ж серії, що і стратегія-2020. Прийняли і забули.

Олексій Кущ:

– Якщо уряд не може виробити правильні акценти з точки зору нашого потенціалу, не можуть визначити концепцію, яка може бути стратегія? Якщо в концепції немає людини, її не буде і в стратегії. Якщо в концепції немає внутрішнього ринку, в стратегії його теж немає. Вони не розуміють, навіщо потрібен внутрішній протекціонізм, тому що внутрішнього ринку не бачать. Також продовжують амортизувати попередній промисловий потенціал, але не хочуть бачити в ньому елемент подальшого розвитку.

Найбільш кричуще для мене – відсутність людини, те, що не побачили людський капітал. Іноземці можуть сказати, що внутрішній ринок є, 40 млн. Цікаво, але не настільки. Це не Туреччина з 80 млн. Інфраструктурний потенціал теж може не представляти особливого інтересу. Але людський капітал цікавить всіх. Акценти на нього – світовий тренд.

Це стратегія бездарних економістів, які не можуть презентувати свій “Економікс”. Це як конг-фу у кожного майстра своє. Потрібна пара-трійка прийомчиків зі свого “Економікс”. Але вони епігони, копіїсти. Вони бувають різного таланту. Є такі, які просто перемальовували, є ті, які перемальовували під чийсь стиль. Ось наші не можуть навіть під чийсь стиль. Імпортні практики беруться як кальки, а таланту не вистачає навіть на адаптацію до українських реалій.

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *