Криза влади. Перевибори, референдуми або знову реформи – що допоможе з неї вийти?

Карантин вихідного дня загострив і без того складні відносини між різними представниками влади. Після його введення Кабміном, місцеві еліти почали йти всупереч і погоджувати право на роботу для бізнесу на місцевому рівні. Протистояння між місцевою і центральною владою стало ще гострішим, ніж було навесні. І все це на тлі інших конфліктів.

Непримиренна позиція президента щодо розгону Конституційного суду загострило відносини з парламентом. У Ради давня нелюбов з Кабміном, яку проявили через неузгодженість урядової програми. Головами обладміністрацій гарант незадоволений через результати виборів і проводить чистку рядів.

Nash.Live запитав у експертів, чи є нинішній клубок протиріч кризою влади, хто і як може її вирішити?

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

– В електоральних демократіях все це вирішується через перезавантаження. Коли виникає клінч, найбільш дієвий варіант – дострокові вибори і перезавантаження доти, поки не прийдуть ті, хто може вийти з кризи. Щоб не бути голослівним, згадайте кілька поспіль виборів в Іспанії та Ізраїлі.

Електоральний спосіб – це вибори. Інакше ми отримаємо довгострокову кризу, яку буде посилюватися і підривати довіру до всіх інститутів і переростати в хронічну фазу.

Є кілька невирішених проблем, які дісталися новій владі від попередньої. Це соціально-економічні питання, у зовнішній політиці, на Донбасі. Ця криза вимагає неординарних рішень, в тому числі і тих, які можуть не сподобатися олігархічним групам, іншим владним групам. Одна зі стратегій, яку зараз використовують – відкласти вирішення проблем. Але так уже не працює.

Відкладати вже просто нікуди. Цим грішила і минула влада – дивіться на ситуацію з Донбасом. Відкладання не вирішило проблему з ковідом. У владі багато хто увірував в якусь невидиму руку. Але проблеми просто накопичуються, як вибухова речовина. І вона все частіше детонує під політичною системою.

Володимир Зеленський приходив до влади з колосальним рівнем довіри. Те, що рейтинг падає, – це один з найважливіших компонентів функціонування системи. Адже коли рейтинг був високий, президент міг дозволити широкий спектр дій.

Місцеві вибори показали, що потрібно проводити роботу над помилками. Ми бачимо зрушення з кадровими перестановками в областях, в Офісі президента. Але потрібні дії по людям, які пропонують стратегічні рішення, займаються інформаційною політикою в ОПУ. Схожі дії і для Кабміну.

Нинішній уряд коронакризовий. Ми вже можемо робити висновки, наскільки прем’єр впорався, а точніше, не впорався. Від президента повинна бути ініціатива як мінімум кадрового перезавантаження. Але з розрахунком, що буде і зміна політики.

Більш обґрунтований варіант – заміна уряду з перевиборами в Раду. Заміна уряду вже була і свою роль виконала. Чергова заміна Кабміну знову буде відкладанням. Оскільки, повторюся, потрібна зміна політики.

Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:

-Точки неповернення у нас немає, та й у світі немає. Переломи, які відбуваються на майданах, думаю, вже в минулому. Різкі переломи. Зараз влада обсипається. Влада перетікає з одних рук в інші. Зараз з рук Зеленського вона перетекла в руки олігархів або великого бізнесу і регіональних еліт. Для цього не потрібен був Майдан.

Просто через непрофесіоналізм, некомпетентність, слабку кадрову та управлінську політику, ключові рішення в багатьох випадках приймають саме ці групи впливу. І, звичайно, західні партнери. У центральній системі залишаються свої башточки – гравці. Наприклад, Аваков, Порошенко, які впливають на рішення.

Повернути все в легальне, кероване русло можна або через прихід тоталітарного лідера, що недобре, або через механізми референдумів. Тобто винесення ключових питань – економічних, політичних – на референдуми. Щоб, спираючись на громадську думку, влада могла говорити західним партнерам, фінансово-політичним групам, що так вважає народ і тому будуть робити так.

Необхідно повернутися до джерела суверенітету – народу. Або потрібна залізна рука, яка просто наведе порядок.

Зеленському сьогодні Майдан майже не загрожує. Але на наших очах він перетворюється на Віктора Ющенка. Але це тільки другий рік президентства. Потім, після Ющенка, він може перетворитися і на кого гіршого.

Зараз влада починає концентруватися в руках тих людей, за яких суспільство не голосувало, яким її не передавало. І це серйозна політична і державна криза.

Андрій Золотарьов, керівник аналітичного центру “Третій сектор”:

– Протиріччя ще не в кризовій фазі, але можуть перейти в більш важку форму. Як хвороба: вони в хронічній фазі, а ось чи буде потрібне хірургічне втручання, радикальне лікування, сказати важко. Але цей сценарій не виключений.

У питанні карантинного сепаратизму я дотримуюся непопулярної точки зору. У нас все і так було ліберально. Спробуйте в Австрії пройтися в масці з якої стирчить ніс – одразу штраф. Спробуйте зайти в літак без респіратора. В Європі жорсткі карантинні заходи. Карантин вихідного дня – захід компромісний. Зверніть увагу, що голосніше за всіх проти нього виступили ті мери, у яких другий тур виборів. Життя і здоров’я громадян стають жертвами політичних амбіцій.

Багато хто бачить в мерах чи не захисників інтересів городян. Але вони захищають свої політичні інтереси. Є сумна необхідність обмежень, і з ними треба рахуватися. Швеція приклад: не вводила карантин, а смертність зараз вище ніж у нас.

Що стосується судового конфлікту. У нас немає незалежної судової влади. Про земельні наділи в Криму голови Конституційного суду Тупицького хіба не знали? Знали. Просто думали, що він буде триматися в рамках. Всіх хтось лобіював і в якийсь момент зовнішній вплив стало сильніше. Поки що, на щастя, всі сторони зробили крок назад: і Зеленський, і КСУ, і ВР. Сподіваємося, що буде компромісний варіант, з конфлікту вийдуть в легітимний спосіб і не будуть діяти в дусі революційної доцільності.

У нас конфлікти запрограмовані. Дуалізм влади закріплений конституційно, коли у нас два уряди: один на Банковій, інший на Грушевського.

Рано чи пізно нам, по-перше, доведеться щось вирішувати з децентралізацією. Чітко розмежовувати повноваження центру і регіонів, впорядкувати фінансову ситуацію, адже бюджет, як і раніше зверху вниз будується, а повинен знизу. По-друге, те, що у нас називають судовою реформою, такою не є. Це було будівництво судової влади під Петра Порошенка.

Зеленський, хтось інший – питання залишаються. Хто б не був на посаді президента, він буде постійно стикатися з конфліктними ситуаціями, якщо їх не вирішити інституційно.

Зараз хвороба є, але вона не набула фатальної форми. До краю дійдемо, коли форми непокори будуть пов’язані з силовими конфліктами, коли політичні конфлікти сплетуться з соціально-економічними.

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *