Кинули як кістку. Звідки взявся тариф на газ 6,99 і що він змінить?

Порятунок українців від зростаючих газових тарифів стало девізом влади на початку року. Після обговорення двох варіантів перегляду, уряд узгодив третій. Обирали з формування на основі ринкових механізмів або з прив’язкою до вартості ресурсу на німецькому хабі мінус витрати на транспорт. Але 13 січня серце заспокоїлося на ручному управлінні: 6,99 грн за куб до кінця опалювального сезону або дії карантинних обмежень.

Йдеться тільки про тариф для населення, а не для теплокомуненерго. Груднева ціна за режимом ПСО для виробників тепла становить 7323,7 грн за тисячу кубів (з ПДВ, але без витрат на транспортування). Отже, знижка не позначиться на платіжках за опалення і гарячу воду в багатоквартирних будинках. Крім того, для порівняння, ціна лише на 23 копійки нижча за нинішній тарифний план для побутових споживачів НАК “Нафтогаз”, сформований явно не в збиток, що складає 7,22 грн за куб.

Nash.Live запитав у експертів, чи можна вважати зниження тарифів на газ адекватним та чи зменшить часткове розв’язання питання градус протестних настроїв?

Геннадій Рябцев, директор спеціальних програм НТЦ “Психея”:

– Рішення ще немає. Мало, що озвучено. Рік тому прем’єр сказав, що є цікаве рішення для зниження тарифів на 50%. І де воно? Все може повністю змінитися.

Звідки взялася ціна 6,99 грн і чому вона така? Це схоже на знижки в “Чорну п’ятницю”. Навряд чи її отримали в результаті розрахунків. Не ясно звідки вона, якщо напередодні Юрій Вітренко приводив розрахунки, відповідно до яких вона має бути 5356 грн за тисячу кубометрів. День пройшов і ситуація змінилася.

Було сказано, що остаточне рішення з’явиться до 26 січня, коли начебто повинні розповідати про вжиті антикризові заходи. До цього часу повинні показати хоча б текст постанови. Не кажу вже, що хотілося б побачити: економічне обґрунтування ціни, хоч якийсь аргумент, чому саме це; чому тариф повинен бути знижений саме на 30% відносно ринкової ціни, а не на 31% або не 29%; хто буде компенсувати різницю між ринковою і регульованою ціною; хто буде нести відповідальність за недотримання. Це ж ціна не з дуба взята, хоча, схоже, саме звідти її й взяли.

Шлях перегляду тарифів на газ для населення, на мій погляд, єдиний. Це формування або створення внутрішніх індикаторів, прив’язаних не тільки до економічної обгрунтованості, але й до доступності ресурсу для населення.

Україна видобуває дві третини газу, що споживає. При цьому ціна українського газу в розрахунках не враховується. Не враховується наявність або відсутність газу в сховищах. Ціна визначається за усередненням 23-денних котирувань на якомусь хабі. Чому саме на ньому і як він нас стосується, якщо ми там нічого не купуємо? Чому невідомо, якою є собівартість видобутку українського газу?

Якщо “Нафтогаз” є державною компанією, як це стверджує президент (хоча державною вона не є), інформація про обсяги видобутку і вартість повинна бути публічною. Але ми не знаємо ані скільки добувається, ані скільки він коштує. По-перше, це потрібно дізнатися. По-друге, необхідно, щоб якась частина газу, що видобувається “Укргазвидобуванням”, продавали не через структури “Нафтогазу”, а через механізм біржових або позабіржових торгів.

Потрібен якийсь внутрішній ринок, на якому формувалися б індикатори, що дозволяють встановлювати ціну, в тому числі і для населення, з урахуванням внутрішнього видобутку і запасів, сформованих в міжсезонний період.

Олексій Кущ, економіст:

– Гора тужилась і народила мишу. Була досить чітка модель трансформації комунальної системи в набір ринків комунальних послуг за різними їх видами. Вона токсична, антисоціальна, але у неї була своя внутрішня логіка.

Зараз влада начебто прислухалася до протестів людей і повинна була поміняти вектор трансформації. Просто ставити на паузу і коригувати точковими рішеннями безглуздо. Потрібна була нова концепція. Яка саме, можна обговорювати довго, але це повинно було бути рішенням рівня державної політики. Ми бачили її імітацію. Ці формульні розрахунки: хаб мінус транспорт. Спроба надати змінам продуманість, системність.

З огляду на те, що все робиться буквально на пару місяців, ніхто серйозно концепцію міняти не буде і не вийдуть політики з плакатами “Денонсуймо Третій енергопакет”, нелюбі друзі в уряді вирішили не городити системоподібні рішення і зробили просто, як на дешевій маркетинговій листівці в зубожілому супермаркеті: 6,99. Я так розумію, що проаналізували ціни облгазів по Україні, і найнижча виявилася саме такою.

Складно коментувати дно управлінської думки. Оцінки можуть бути тільки негативні. Хіба що можна порадіти, що люди в приватних будинках заощадять від пари сотень до тисячі гривень на опаленні. Однак це дари данайців. Через два місяці все повернеться на круги своя, і рік буде періодом зростання цін на енергоресурси: газ, кам’яне вугілля, нафту. У наступному опалювальному сезоні ніхто нікому нічого не знизить, навіть точково і примітивно.

Якщо говорити про протестний рух, то його недолік у відсутності акцентованої мети. Вимагаємо справедливу модель комунальних тарифів – такою мала бути мета. Не знизимо на місяць-другий на газ, а комплексне рішення: і по газу, і по опаленню, і по гарячій і холодній воді. За всіма видами комунальних послуг потрібна нова соціально-орієнтована модель, яка базується на реальному платоспроможному попиті населення.

Якби була така мета, тоді дії уряду ні на що не вплинули б, протести продовжилися. Але кинули маленьку, вже обгризену кісточку, і на цьому, напевно, протести зійдуть нанівець.

Андрій Єременко, соціолог, засновник соціологічної компанії Active Group:

– Влада реагує на протести. Можна сказати, що вулична демократія, вуличний тиск, активні дії опозиції мають сенс, і це працює. Зросли тарифи, почалися протести і стали якось в чомусь реагувати.

Друге, що ми відзначаємо. У нашій країні ніколи не було протестів через тарифи, які закінчувалися або могли б закінчитися зміною влади. Але потрібно додати, що коли відбувалася зміна влади, тарифи їй пригадували.

Тепер про наслідки. Сам факт, що держвлада на рівні Кабміну, президента, парламенту побачила протести, не намагається відмахнутися і намагається якось відповідати – це добре. Як відповідає – інше питання.

Щоб був масовий протест, необхідно залучення до нього різних груп населення. Коли ми згадуємо “Україну без Кучми”, обидва Майдани або Революцію на граніті, то згадуємо і те, що протести втягували всіх незадоволених. Підприємці не задоволені великими податками? Туди. Пенсіонери не задоволені пенсіями? Туди. І пішло об’єднання, хоча в інших умовах об’єднати такі групи неможливо – побажання несумісні.

Зараз сформувалися різні протестні групи, які дуже локальні. “Смертну кару” ФОПам відтермінували на рік, але вони на стрьомі, це протестна група. Незадоволені тарифами – інша. Якщо трапиться щось, що почне в себе втягувати різні групи, ось тоді може відбутися зміна влади.

Поки що ми бачимо розрізнені протести, влада точково розв’язує питання, реагує. Таким чином втягування різних груп в загальний протест не відбувається. Крім того, немає якоїсь сили, яка могла б їх об’єднати.

Проте, така сила може з’явитися. На останньому Майдані Тягнибок, Яценюк і Кличко багато в чому були людьми випадковими. Так само як Зеленський – випадкова особа, що увібрала в себе контрелітний протест. Зараз теж може з’явитися випадкова особа, випадкова сила, яка почне в себе вбирати різноманітні протести. Не здивуюся, якщо це буде підняття якогось політичного релікту.

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *