Ужгородка

Новини Закарпаття

“Політбюро”, “НК” і шабля в руках президента: чому раптом РНБО стала генератором важливих рішень?

Майже два місяці тому генератором найбільш обговорюваних рішень влади стала Рада національної безпеки і оборони. У парламентсько-президентській республіці, вона перетворилась на чемпіона з просування потрібних Банковій змін.

Основні положення про РНБО закріплені в профільному законі та Конституції. Це координаційний орган, рішення якого приймаються не менш як двома третинами голосів. На чолі РНБО стоїть президент, а секретар займається організацією.

Є обов’язкові учасники Ради – прем’єр-міністр, міністр оборони, голова СБУ, міністр внутрішніх справ і міністр закордонних справ. Але список ними не обмежується і вводити до складу можна інших керівників органів влади та осіб, призначених президентом. Зараз, крім президента і секретаря Олексія Данилова, в Раді 19 осіб. Крім перерахованих силовиків і головного дипломата, є фінансовий блок: міністр фінансів, голова НБУ і голова Держфінмоніторингу, а також генпрокурор, голова Офісу президента, віце-прем’єр-міністр цифрової трансформації, голова ВР, голова Служби зовнішньої розвідки, віце-прем’єр з питань реінтеграції , міністр у справах ветеранів, віце-прем’єр з євроінтеграції, віце-прем’єр із стратегічних сфер промисловості, головнокомандувач ЗСУ, президент НАНУ.

Тобто, незважаючи на рік карантину, пандемію і медреформу, в Раді немає жодного медика, незважаючи на реформу освіти, жодного профільного фахівця. Хоча тематична палітра можливих рішень РНБО величезна: під поняття “національна безпека” може підпадати практично все що завгодно.

Рішення Рада приймає колегіально і безпосередньо вони керівництвом до дії для інших органів влади не є. На їх підставі укази видає президент, і вони вже є обов’язковими до виконання.

Перша Рада була сформована у 1996 р., закон під неї прийнятий у 1998 р. На різних етапах своєї діяльності вона відігравала і роль різної значущості. Але в основному вона була мозковим центром і від неї чекали саме діяльності інтелектуальної. Тоді як зараз вона швидше волюнтаристична.

Nash Live запитав у політичних експертів: де межа, за яку не можуть заходити РНБО і президент, реалізуючи рішення Ради своїми указами, і чому РНБО раніше, при попередніх президентах, та й в період “раннього Зеленського”, не вела таку бурхливу діяльність, а почала в останні два місяці?

Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:

– РНБО – це практично єдиний ефективний інструмент, який залишився в руках президента. Як би парадоксально це не звучало. Через парламент багато ініціатив президента не проходять. Уряд обмежений нормами законодавства, там не поспішають ризикувати, далеко виходячи за рамки Конституції, законів.

РНБО, з одного боку, авторитетна структура, туди входять всі ключові силовики. З іншого боку, вона над державою. Управління країною через РНБО – фактично режим надзвичайного стану. Де-факто, надзвичайне політичне управління, при якому президентські укази грають роль надзвичайних декретів. Вони в позаконституційний спосіб регулюють права і свободи громадян, права власності, політичні процеси. Інструмент простий і ефективний. Крім того, стверджує принцип колективної відповідальності. Всі ключові силовики, підписуючись під рішенням, вже змушені його виконувати, хоча в індивідуальному порядку його б не прийняли.

Межі, які задані Конституцією і законодавством, дуже прозорі. Реальними межами є економічні, серйозні бізнес-інтереси. Зверніть увагу, що за останнім рішенням, по компаніям, які здійснюють видобуток, вже четверо членів РНБО, за даними ЗМІ, відмовилися його підтримати. Коли з’являються економічні інтереси, всередині РНБО одразу розбрід і хитання.

Мені здається, що відсутність політичного досвіду, помножена на амбітність нинішнього президента, призводять до того, що члени РНБО, ядро, його використовують.

Нагадаю, що Рада – це консультативно-дорадчий орган, не більше того. Сьогодні він перетворився на “політбюро”, українську “Велику двадцятку”. Але відповідальність за діяльність цього “політбюро” буде нести президент. Решта членів РНБО в рамках її функціонування лише радять щось зробити, але тільки президент вводить в легальне правове поле. Тому Ющенко і Порошенко складно пред’явити претензії. Вони робили багато, але залишалися в межах своїх повноважень. Нинішні укази, як мені здається, за рамки повноважень президента виходять.

Влада рано чи пізно зміниться, а за збитки та шкоду, завдані нинішніми рішеннями, Володимира Зеленського можуть довго переслідувати. Якщо збережеться конкурентна політична модель. Якщо за цей час нова форма влади, правління підімне під себе опонентів, що малоймовірно, то в майбутньому не буде кому поставити питання. Мабуть, на це й розрахунок. Але це все одно питання ще одного політичного циклу. І рано чи пізно владу доведеться здавати. Образи і збиток завдано істотні та опоненти все одно будуть намагатися притягнути за це до відповідальності.

Андрій Золотарьов, керівник аналітичного центру “Третій сектор”:

– Судячи з усього, Володимир Зеленський зрозумів, що його благі наміри упираються в банальну відсутність інструментарію та опір системи. Він зрозумів, що марно змагатися з системою, граючи за її правилами. Мабуть, видатний діяч кооперативного руху, що окопався в РНБО, Олексій Данилов запропонував диво-зброю – рішення РНБО: надзвичайний органу, такого “НК”. Трансформації ролі РНБО вже траплялися. На початку президентства Віктора Ющенка Петро Порошенко намагався з РНБО зробити другий уряд і це все погано закінчилося.

Можна сперечатися про правомірність, наприклад, заборони трьох телеканалів, але з політичної точки зору вона виявилась ефективною. Раптово нанесений удар по непідготовленому противнику, який показав свою слабкість, плюс активність президента – ефект був. Далі все слабше. На останньому засідання РНБО, коли обговорювалися санкції проти компаній-власників ліцензій на розробку надр, чотири члени Ради виступили проти.

Проблеми завжди виникають зсередини. Якщо те чи інше рішення РНБО призведе до розладу у владній команді, з цього все і посиплеться. Поки президент розраховує, мабуть, спираючись на підтримку соросят, Заходу, використовувати засіб й надалі. Але закладені великі ризики. Рано чи пізно упрешся в ті рішення, які призведуть до розколу.

Рішення РНБО, скоріше, поєднання приємного з корисним: і досягнення політичних цілей, і спосіб вирішення питань. Адже поки що ми не бачимо санкцій відносно Ігоря Коломойського, немає рішень щодо Порошенка. Намагаються показати активність влади, здатність діяти – це плюс, людям це подобається.  І намагаються обійти, перекрити відсутність іншого інструментарію для вирішення політичних завдань.

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

– Влада вирішила використовувати цей інструмент тому, що, по-перше, там дійшли висновку: суспільство не сильно розбереться, чи мають необхідні права і повноваження РНБО та президент. По-друге, зіграла роль криза інститутів. В інший час, якби у нас повноцінно функціонував Конституційний суд, це було б неможливо. Указ президента зупинили як неправовий.

Влада витягла інструмент з тим розрахунком, щоб створити в суспільстві видимість рішучості, не думаючи про політико-юридичні наслідки. Тепер наслідки накопичуються. Рішення через РНБО, колегіальний орган дорадчого типу, влада перетворює на управління радянського типу. Тут в одному флаконі виконавча, законодавча, судова системи.

Є Конституція, де не написано, що РНБО має право ухвалювати такі рішення, як в останніми тижнями. Однозначно, що Рада ті функції, які виконує зараз, виконувати не може. Щоб оскаржити її рішення, потрібно звернення і до Конституційного суду, плюс запит туди ж з приводу закону про санкції (я вважаю, що він все-таки не був спрямований на громадян України), а щоб оскаржити самі укази президента є Окружний адміністративний суд Києва.

Президенти до Зеленського розуміли, що те, що зараз робить Рада і він, не прописано в законі і в повноваженнях. Вони намагалися триматися конституційних рамок. Навіть Порошенко намагався виходити на формальний рівень, дотримуватися правил. Зараз влада вважає, що відкрила мега-механізм. Але в дійсності вона своїми рішеннями розхитала повноваження органів влади.

Якби у нас працювали регулятори, КСУ, швидше працював ОАСК, історія закінчилася б дуже швидко. А зараз є проблеми з їх роботою, і є проблема з роботою стримувань і противаг. Цим скористалися у президента. Не розуміючи, що закладають небезпеку під Конституцію і державу. Це і є загрозою нацбезпеці.

У Зеленського розглядали РНБО як ширму, спробу сховатися від відповідальності. Там і міністри, і прем’єр, і голова СБУ. Але рішення втілюють укази, і відповідальність несе президент. Для нього зараз це хороша іграшка, шабля, якою можна рубати. Але вже виникають питання: чому з її допомогою не знизити тарифи, чому санкції якщо і вводили, то не проти олігархів, чому питання пандемії не розглядалося або не зупинена реформа Супрун? Що від розмахування цією шаблею отримує суспільство? Нічого.

Джерело: Наш.live

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору