Ужгородка

Новини Закарпаття

Хто тягнув Зе язик: до чого у владі заговорили про “українську російську мову”?

Розвивати нашу, українську російську мову і боротися з монополією на неї Росії – в цей загальний посил сплелися одразу дві несподівані заяви від представників влади. Наприкінці березня свою позицію російськомовного українського націоналіста в Facebook озвучив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Через кілька днів в ефірі телеканалу “Дом” про це заговорила прес-секретар президента Юлія Мендель.

На тлі поступового набрання чинності нормами закону про українську мову як державну, тези несподівані. Що за ними стоїть?

Зміст

  • 1Захід з правого флангу
  • 2Сказано – не зроблено

Захід з правого флангу

Багатослівний пост про особливу долю російської мови в Україні та права на неї наших громадян Арсен Аваков опублікував 30 березня, в якості реакції на його інтерв’ю, де він цю позицію проголосив усно.

“Я, російськомовний український націоналіст, впевнений, що ми повинні вітати розвиток нашої російської мови, якою розмовляють мільйони українців, і давати їй можливість вільно розвиватися. Російською мовою розмовляють і розуміють її близько 300 мільйонів осіб у світі. З них тільки половина (!) живе в РФ”, – написав голова МВС.

Схожу тезу, але іншими словами озвучила в інтерв’ю Юлія Мендель:

“Російська, точніше українська російська, – це частина культурного розмаїття нашої країни. І зараз, і раніше російська не була власністю виключно Росії. Нам потрібно демонополізувати російську і сказати голосно, що в Україні є українська російська мова”.

Хоча слова прозвучали практично в унісон і з одного політичного Олімпу, все ж ставити їх в один синонімічний ряд політичні експерти не поспішають. Це не єдина позиція, а вихід на загальне електоральне поле.

“Мета цієї риторики для Авакова – позиціонування в лівоцентристському політичному сегменті, сегменті російськомовного українського націоналізму. Цей феномен в нашій країні розвивається, і потенційно там є політичне поле. Аваков розуміє, що без свого політичного проекту довго триматися при владі не вдасться. Потрібно його розвивати . Для Офісу президента це є спробою заспокоїти російськомовних і, хоча б частково, зберегти їх лояльність, яку Банкова останнім часом втрачає. На все це накладається загострення на Донбасі, з Мінськими угодами, численна критика з боку міжнародних організацій”, – пояснює директор Українського інституту політики Руслан Бортник.

Політична гра президента на правому фланзі отримала реалізацію в останні місяці. Після того, як він задіяв ресурс РНБО, м’ячі один за одним полетіли у ворота: санкції, заборона трьох телеканалів.

“Одна з причин заяви (Юлії Мендель, – авт.) в тому, що на правому полі, м’яко кажучи, у президента зіграти не вийшло. Був розрахунок, що після позасудових санкцій Зеленський зможе окупувати електорат Петра Порошенка, ті самі 25%+. Заміри Банкова робить щотижня і там побачили, що він втрачає на південному сході, а глобальних перетоків електорату Порошенка немає (він орієнтований на конкретну персону і місце зайняте). Можливо, на Банковій усвідомили, що стратегія “більший Порошенко, ніж сам Порошенко” не спрацювала і вирішили трохи відіграти. Але не заявами Зеленського, а його оточення”, – говорить кандидат політичних наук Олексій Якубін.

Р. Бортник уточнює, що невеликий відсоток правого електорату президенту все ж вдалося роздобути – близько 5%. Але те, що він відвоював у опонентів з одного боку, втратив з іншого.

“На лівому фланзі це відзначається втратою голосів. Була надія на те, що, прибивши “Опозиційну платформу – За життя”, вдасться перетягнути їхні голоси. Але, обмежуючи можливості ОПЗЖ, просто звільняється політична ніша. Ось на лівому фланзі, в центрі, на фланзі російськомовному з’явилося вікно політичних можливостей, велика частина не визначено електорату. За неї намагаються змагатися окремі групи і всередині влади. Своїм позиціонуванням Банкова і Аваков намагаються перетягнути на себе частину російськомовного електорату”, – говорить Бортник.

Тобто дві заяви від різних представників влади скоріше говорять про їх конкуренцію за незайнятого російськомовного виборця. Питання в тому, як далеко в цій боротьбі готові зайти політики.

Сказано – не зроблено

Риторика Володимира Зеленського, коли він був кандидатом у президенти, пестила слух російськомовних виборців.

“Не треба тиснути їх (мовних меншин, – авт.) мови, не треба тиснути російську мову”, – говорив він.

“Моя принципова позиція – держава має сприяти розвитку української мови шляхом створення стимулів і позитивних прикладів, а не заборон і покарань, ускладненням бюрократичних процедур, множенням кількості чиновників замість їх скорочення”, – писав президент після перемоги в другому турі й на тлі ухвалення мовного закону в квітні 2019 р.

Однак норми його неухильно набирають чинності разом із санкціями, і переглядати навіть окремі положення не вдається. Зокрема, законопроекту про відстрочку українізації шкіл не дали шансу.

Проте простір для маневру ще є. У січні 2021 року “слуги народу” подали в Раду законопроект №4638 з поправками в ст. 57 мовного закону. Ним пропонують повністю прибрати положення про штрафні санкції для сфери послуг за порушення. Також є і законопроект №4638-2 від президентської фракції, яким ці штрафи пропонують відстрочити на три роки з моменту набрання чинності законом мовним, тобто до липня 2022 р. За їх долею можна буде заміряти щирість висловлювань про мову, але не тільки.

“Самі заяви (Мендель і Авакова, – авт.) – правильні, це позитив. Негатив в тому, що вони нічим не підкріплені, ніякими практичними діями. І уряд, і Офіс президента можуть внести зміни в закони, підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність того ж уповноваженого із захисту державної мови, зробивши його більш демократичним, лояльним до різного роду меншин. Вони могли б почати загальнонаціональний діалог з включенням Венеційської комісії. Але нічого немає, є риторика, яка у владі іноді вистрілює, коли здається, що потрібні голоси російськомовних”, – говорить Руслан Бортник.

Олексій Якубін каже, що ймовірність мовних якщо не заходів, то напівзаходів на Банковій можлива після перевірки ґрунту, чим і була заява Юлії Мендель. Також там все ще оцінюють ефективність роботи з електоратом Петра Порошенка.

“Далі питання в тому, що буде з рейтингом Зеленського, – уточнює кандидат політичних наук. – Поки що він продовжує сповзати вниз. Якщо на Банковій вирішать, що гра на полі Порошенка не вдалася, вірогідні якісь дії. Якісь послаблення щодо мовних штрафів для частини виборців, в тому числі виборців Зеленського, будуть позитивним кроком. Але буде складно повернути колишню довіру після риторики в стилі Порошенка, санкцій, закриття телеканалів”.

Мінімальних значень рівень довіри до президента досяг в січні цього року. Тоді повністю довіряли йому 12%, скоріше довіряли 25%. Після активної діяльності в тандемі з РНБО, в березні вдалося прийти до 16% і 29% відповідно. Але все одно за рік просідання істотне: в квітні минулого року повністю або частково довіряли президенту 57%.

Дані Соціологічної групи “Рейтинг”

Але тільки деклараціями повернути прихильність вже не вийде. Те, що брали за чисту монету на старті президентської каденції, вже не спрацьовує на її екваторі.

“Поки що на Банковій просто вирішили використовувати технологію 2019 року, коли Зеленський тільки став президентом і проходили парламентські вибори, використовувалися різні меседжі для різних груп. Для Південного Сходу: “Можливо, ми будемо переглядати закон про мову”. Для Заходу: “Ми за ЄС і НАТО”. Тоді технологія працювала. Але минуло два роки після президентських виборів, і вона вже не сприймається людьми, – резюмує Якубін. – Тепер чекають рішень, кроків. І у чинної влади є всі можливості, щоб до них перейти, а не обговорювати теоретичну перспективу української російської мови”.

Джерело: Наш.live

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору