Ужгородка

Новини Закарпаття

Зарядка замість заправки. Як українців разом з європейцями хочуть пересадити в електрокари?

Заборонити ввезення в Україну дизельних авто з пробігом вже у 2027 році, а ще через три роки після цього також перекрити імпорт нових машин з бензиновими і дизельними двигунами внутрішнього згоряння. Цей план у вигляді законопроекту виставило на громадське обговорення Міністерство інфраструктури. Коли і як інші країни будуть позбавлятися від авто з ДВЗ і пересідати на електромобілі, і з чим можуть бути складності в Україні?

Зміст

  • 1За євростандартами
  • 2Чому так швидко?
  • 3Спочатку інфраструктура

За євростандартами

Законопроект, який зараз обговорюють в Мінінфраструктури, не передбачає, що бензинові та дизельні автомобілі через кілька років зникнуть повністю. Перекрити хочуть імпорт і першу реєстрацію, а на внутрішньому ринку, один одному українці зможуть продавати вживані машини. Заборона на ввезення теж не тотальна, є винятки.

Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння можна буде ввозити:

  • для військових потреб;
  • якщо автомобіль отриманий в спадок;
  • якщо машина випущена до 1 січня 1981 р.;
  • якщо будуть використовуватися фермерами для своїх потреб, але тільки не на автодорогах.

У Мінінфраструктури пишуть, що 90-95% шкідливих викидів відбуваються через автотранспорт з ДВЗ, за винятком індустріальних центрів, де ситуація гірша через шкідливі викиди промвиробництва.

“Транспортна політика ЄС поставила завдання скоротити наполовину використання автомобілів на традиційних видах пального у містах до 2030 року та повністю від них відмовитися до 2050 року”, – констатують в пояснювальній записці до законопроекту.

Українські зобов’язання прописані в Угоді про асоціацію з ЄС і спираються на Директиву 2009/33 /ЄС. У світі деякі країни дійсно вже узгоджують заборона, але не скрізь і не в такі стислі терміни.

Піонером щодо заборони продажу нових легковиків з ДВЗ буде Норвегія, де вона набере чинності у 2025 р. У тому ж році в Нідерландах почнуть купувати нові автобуси тільки з нульовими викидами. У цій країні заборонять продаж машин з ДВЗ у 2030 р. У тому ж році стартує аналогічна заборона в Данії, Швеції, Ісландії, Ірландії. До 2035 р. із запровадженням почекають у Великій Британії, до 2040 року – у Франції, Канаді та Іспанії, а в Німеччині продаж авто виключно з нульовим викидом буде тільки через 29 років. По термінах небагата Україна має намір наздогнати і перегнати світ в цілому і Європу зокрема.

Чому так швидко?

З огляду на прийдешні заборони в Європі, потік машин з ДВЗ в Україні буде зростати. Цим можна пояснити швидкий темп, який задають в Мінінфраструктури. Можуть збільшити імпорт й інші зміни стандартів.

У минулому році був відкоректований стандарт Євро-6 до Євро-6d, а до 2025 р. повинен бути узгоджений стандарт Євро-7. Хоча показники ще не затверджені, попередні плани майже вдвічі скорочують викиди оксидів азоту в вантажних авто і автобусів, в три рази і більше – оксидів вуглецю у всіх ТЗ. Керівник з розвитку в Volkswagen Томас Ульбріх днями констатував, що Євро-7 здорожчить виробництво автомобілів з ДВЗ, і цей стандарт може зробити виробництво електромобілів для промисловості більш прибутковим, ніж виробництво бензинових і дизельних машин. Більш високі податки на авто з ДВЗ, які сплачують європейці, їх високий, в порівнянні з українцями, рівень достатку призведе до досить швидких темпів оновлення парку. Авто на дизелі і бензині потрібно буде або утилізувати, або збувати в бідніші країни.

А тут ще Єврокомісія погодила нову стратегію щодо скорочення викидів, яка тисне на європейські країни з їх порядком відмови від продажів авто з ДВЗ.

“Більш суворі стандарти викидів CO2 для автомобілів і фургонів прискорять перехід до мобільності з нульовим рівнем викидів, оскільки вимагатимуть, щоб середні викиди нових автомобілів знизилися на 55% з 2030 року та на 100% з 2035 року в порівнянні з рівнями 2021 року.В результаті всі нові автомобілі, зареєстровані з 2035 року будуть без викидів”, – констатують в Єврокомісії.

Спочатку інфраструктура

Однак вимоги щодо термінів, які погодила Єврокомісія, передбачені для Євросоюзу, членом якого Україна не є. Крім того, вони супроводжуються й іншими обов’язковими умовами, яких в законопроекті Мінінфраструктури немає.

“Щоб водії могли заряджати або заправляти свої автомобілі в надійній мережі по всій Європі, переглянуте положення про інфраструктуру альтернативних видів палива вимагатиме від держав-членів розширення ємності зарядки відповідно до продажів автомобілів з нульовим рівнем викидів, а також встановлювати точки зарядки і заправки через регулярні проміжки часу на основних автомагістралях: кожні 60 кілометрів для електричної зарядки і кожні 150 кілометрів для заправки воднем”, – такі умови погодили в ЄС.

Ситуація з кількістю електрозарядних станцій в Україні в абсолютних цифрах не драматична – 8529, за даними на 2020 р. Це більше, ніж в сусідніх Польщі та Угорщини.

Але і парк електрокарів у нас більше ніж там: 53 тис. за підсумками минулого року, плюс ще 3,5 тис., які встигли зареєструвати за перше півріччя 2021 р.

І площа країни солідніша: вдвічі більше Польщі і в шість разів більше Угорщини. У зв’язку з цим варто замислитися над розширенням інфраструктури, крім блокування імпорту.

“Але чи варто “лізті поперед батька у пекло”? І вводити у нас заборону з 2027 р. для дизельних, а з 2030 року для всіх ДВЗ? Тим більше для всіх категорій користувачів? До речі, в пояснювальній записці до законопроекту написано, що 60% забруднення атмосфери автомобільним транспортом створюється 10,6%, що належить юридичним особам, тоді може варто почати з корпоративного автопарку і, в першу чергу, державних органів. І заборонити покупку ДВЗ для них з 2027 року, а вже потім братися за особистий автотранспорт, наприклад, з 2035 року? – прокоментував законопроект Мінінфраструктури заступник голови правління з PR і комунікацій в Українській асоціації учасників ринку електромобілів Вадим Ігнатов. -І взагалі, на додаток до цих законопроектів, повинен бути ще один – про повсюдне і масове створення зарядної інфраструктури для електромобілів, комерційного та комунального електротранспорту, шляхом створення максимально простих, зрозумілих і безкоштовних (не дорогих) умов встановлення і подключення зарядних станцій і дотацій на вартість електрики для зарядки електромобілів”.

Є питання не тільки із заправною інфраструктурою, а й з можливостями виробництва електроенергії в цілому.

“Щорічно українці купують близько 100 тис. нових транспортних засобів. Уявімо, що з наступного року вони купуватимуть лише електромобілі, які раптово здешевшають втричі.  Усього транспортних засобів в Україні 14 мільйонів. Тоді весь парк можна оновити за 14/0,=140 років. До речі, бензиновий і дизельний парк увесь цей час не оновлюватиметься. Уявімо, що електромобілі здешевшають настільки, що українці зможуть щорічно купувати не 100 тис. транспортних засобів, а вдесятеро більше (ми ж фантазуємо). Тобто придбають 9 млн електромобілів до 2030 року. Нехай один електромобіль споживає 10 кВт/год електричної енергії на 100 км (хоча зараз більше). Щорічний середній пробіг транспортного засобу в Україні становить 20 000 км. Тоді один електромобіль щорічно потребуватиме 2000 кВт/год, а 9 млн – 18 млрд кВт/год електричної енергії.  Щоб забезпечити таке споживання, потрібно буде до 2030 року добудувати енергоблоки № 3 і 4 на Хмельницькій АЕС (ми ж фантазуємо). І ще півмільярда кіловат-годин не вистачить”, – провів калькуляцію директор спеціальних програм НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев.

Але у авторів законопроекту є свої аргументи на його користь. По-перше, вони вказують на швидку окупність транспорту на електродвигунах. Як приклад наводять різницю у вартості експлуатації дизельного автобуса, який коштує 200 тис. євро і електробуса за 300 тис. євро: 1,450 млн грн для першого і 297 тис. грн для другого.

“Різниця в експлуатаційних витратах (1150 тис. грн, або близько 34 тис. євро) дозволяє за 3 роки експлуатації електробуса покрити різницю вартості електробуса і автобуса. Ця ж пропорція справедлива для будь-яких інших одиниць автомобілів і електромобілів”, – пишуть в Мінінфраструктури.

По-друге, вказують там, вся електроенергія в Україні власного виробництва, і нічна просто втрачається через відсутність попиту: 31 млрд кВт – різниця між виробництвом і споживанням. А якщо заряджати електромобіль вночі, то це дозволить прибрати дисбаланси, вказують автори і дають обнадійливе, але дуже вже вітіювате формулювання, що це призведе до передумов для зниження тарифів на електроенергію.

Можна припустити, що українці дійсно почнуть активніше пересідати в електромобілі. Зараз близько 90% куплених електрокарів – з пробігом. Українці недостатньо багаті, щоб масово купувати нові. Після збільшення і оновлення європейського ринку і заборони на ввезення ТЗ на бензині і дизелі в Україні, обсяги імпорту електрокарів будуть рости. Зросте попит на інфраструктуру, і заряджати машину в нічний час точно стануть. Ось тільки автори законопроекту не уточнили, що для активної нічної підзарядки електромобілів знадобиться реконструкція прибудинкових мереж та обладнання зарядками автопарковки. Що традиційно лягає на плечі мешканців. І якщо зниження тарифів на електроенергію після можливого усунення дисбалансів – перспектива теоретична, то витрати цілком реальні.

Джерело: Наш.live

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору