Ужгородка

Новини Закарпаття

“Гірше, ніж у 90-х роках”: чи будуть відключення при дефіциті вугілля та без імпорту електроенергії?

З 18 листопада Білорусь припинила імпорт електроенергії до України, на складах ТЕС та ТЕЦ дефіцит вугілля, атомні електростанції завантажені до історичних максимумів. Розбираємось, як Україна опинилася на порозі енергетичної кризи, які у неї ризики та варіанти виходу.

Зміст

  • 1Що трапилося?
  • 2Де взяти енергію?
  • 3Навіщо нам імпорт та які ризики без нього?

Що трапилося?

Інформацію про те, що Білорусь припиняє постачання електроенергії в Україну з 18 листопада з посиланням на Міненерго Білорусі, напередодні опублікували ЗМІ. Офіційної заяви на сайті відомства станом на ранок 18 листопада не було. Натомість, є дані про те, що вранці 17 листопада автоматично відключився перший енергоблок БелАЕС. Журналісти поділилися заявою міністерства про те, що далі рішення постачання в Україну будуть ухвалювати з урахуванням технічних можливостей. Крім того, дані оператора “Укренерго” станом на ранок 18 листопада показують, що імпорту немає.

З травня до 1 листопада на імпорт електроенергії з Білорусі в Україну діяло ембарго, але з 2 листопада в рамках аварійної допомоги він відновився. Вже за тиждень у Мережу виклали лист “Беленерго” українським компаніям про те, що з листопада постачань на основі укладених раніше контрактів не буде, а нові не плануються. Але потім уточнили, що листа було адресовано конкретним компаніям за рамковими угодами, а експорту за контрактом це не стосується.

“Протягом 18 днів білоруси рубильник то вмикали, то вимикали. Постачання за контрактом почалися з 1 листопада, але зупинилися 8 листопада. Потім чотири дні їх не було, потім відновилися і тривали до 17 листопада. Тепер знову переключили рубильник. Я не знаю, з чим пов’язана ця гра. На мою думку, її причини глибоко політичні”, – каже експерт Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

Де взяти енергію?

Нове повідомлення виглядає м’яко кажучи тривожно з огляду на катастрофічно низькі запаси вугілля на українських ТЕС та ТЕЦ (370 тис. тон проти запланованих 3 млн тон). Напередодні президент Володимир Зеленський заспокоював українців: дефіциту вугілля не буде, нас врятує його імпорт. До нас пливуть сім суден panamaх з вугіллям. Та й страхувати вугільну генерацію буде атомна і відключати електроенергію не стануть. На Рівненській та Запорізькій АЕС запустили два додаткові блоки, і до кінця листопада на Запорізькій запрацює ще один.

Все було б добре, але заява гаранта далеко не все пояснює. Один контейнеровоз типу рanamax може витягти 80 тис. тон вугілля, і сумарно всі сім можуть привезти 500 тис. тон. Але на складах ТЕС та ТЕЦ їх має бути 3 млн. тон.

“Панамакси йдуть для ДТЕК, а не для “Укренерго”. “Укренерго” не проплатило жодної копійки, у них просто немає грошей. ДТЕК проплатив і за дуже високою ціною. Але я просто хочу нагадати, що спеціальні зобов’язання для забезпечення електроенергією населення покладено на “Укренерго”, а не на ДТЕК. Вугілля їде по 250 доларів за тонну, а це жахлива ціна”, – уточнює Пендзин.

Атомна генерація, яка має підставити плече вугільній, на пікові навантаження не розрахована, вона дає загальний рівень споживання. Наразі вже задіяні 13 з 15 енергоблоків АЕС, незабаром задіють 14, що є абсолютним рекордом для зими. І драматичним виглядає навіть сценарій, за якого навіть один із блоків тимчасово зупиниться, якщо тільки не станеться чогось гіршого.

Хоча навіть без випадання блоків є стрибки споживання електроенергії – злети та падіння. Ці перепади покривають теплові енергоблоки, які працюють на вугіллі, якого критично мало, або газі. Але газ значно дорожчий за вугілля. Постане питання і з обсягами. У ПСГ газ є, проте його запаси на рівні 18 млрд. кубометрів зовсім не безмежні і потрібні для проходження опалювального сезону. Закуповувати додатковий можна буде лише за космічними цінами: вартість тисячі кубів знову перевалила за 1 тис. дол.

Олексій Кущ пояснює, що середнє споживання газу в опалювальний сезон в Україні – близько 200 млн. кубометрів. З них близько 50 млн. кубів можна закидати в ГТС за рахунок власного видобутку, близько 100 млн. кубів підняти зі сховищ, тому що технічні можливості з підйому обмежені. Вже є питання із 50 млн кубів.

“Раніше були періоди, коли запасів газу у сховищах було менше, ніж зараз. Але тоді не було таких надвисоких цін на європейських газових хабах і обсяг транзиту був вищим, ніж зараз. У 2016 р. у нас у ПСГ було 14 млрд кубів газу на початок опалювального сезону, але транзит був більше 80 млрд кубів – вдвічі більше, ніж зараз. Тема транзиту дуже важлива, тому що це можливість фізично відбирати газ із труби, закриваючи його віртуальним реверсом на західних кордонах. Росія, судячи з усього, закриє рік суворо із зазначеними обсягами транзиту – 40 млрд кубів. І Зеленський після свого новорічного виступу одразу має їхати та молитися до київських печер, щоб через територію України прокачувався газ і у 2022 р. хоча б у законтрактованих обсягах”, – каже економіст.

Він пояснює, що для середньодобової потреби в газі близько 50 млн. кубометрів потрібно відбирати з труби та закривати віртуальним реверсом. Без транзиту тиску в трубі не вистачить, щоб доставити газ із Заходу від ПСГ на Схід. А тут ще й на газ для виробництва електроенергії переходять ТЕЦ та ТЕС, і всі ставки зроблено на атомну генерацію.

“Ми входимо до цього сезону на історично та критично низьких запасах вугілля. У нас вже більше 20 енергоблоків ТЕС та ТЕЦ у загальній енергосистемі не працюють. Є енергобаланс країни, і дефіцит одного ресурсу призводить до перевитрати іншого. Якщо у нас дефіцит вугілля, буде перевитрата газу і Зеленський повинен молитися не тільки за транзит газу, але й усій країни потрібно молитися, щоб нічого не сталося з атомною енергетикою. Вона працюватиме в режимі технологічного перенапруги, – каже Кущ.- Ще ніколи ми не запускали майже всі реактори. на атомних електростанціях. А ці реактори, м’яко кажучи, не нові. Ми пам’ятаємо аварійні відключення, і є принцип “де тонко, там і рветься”. Буде дуже добре, якщо все обмежиться тільки технологічними зупинками, а не чимось більш серйозним”.

Навіщо нам імпорт та які ризики без нього?

Споживання електроенергії не є рівномірним. Атомна генерація піки не покриває. Це роблять ТЕС та ТЕЦ, які через дефіцит вугілля пересаджують на газову дієту. Але покриває піки й імпорт електроенергії від сусідів. Уся українська енергетична система, крім Бурштинського енергоострова, підключена до енергетичної системи колишнього СРСР, і це Росія, Молдова та Білорусь. В останньої в листопаді запросили аварійні поставки, які тепер під питанням.

Якщо ж у періоди пікових навантажень, при різкому зростанні споживання покриття не вистачає, відбуваються відключення електроенергії. Це ті самі віялові відключення, якими цього сезону нас лякають, і про неможливість яких говорить і президент, і уряд.

“Потрібно розуміти абсолютно чітко, що вугілля ДТЕК нам не вистачить, і потрібно буде брати імпорт. Якщо цього не буде, то по ряду споживачів будуть невеликі відключення. Є низка підприємств критичної інфраструктури, щодо яких є бронь – їх не відключають. Інші потрапляють під роздачу так, як собі придумає система. Вона самостійно відключає тих, у кого немає броні. Наразі все ще не страшно, тому що середньодобова температура не надто низька. Гірше буде при -20 на вулиці. Але сподіваюся, що рішення до того моменту знайдуться, і Білорусь нам даватиме електроенергію”, – каже Олег Пензін.

Але окрім як для покриття пікового споживання, постачання електроенергії з Білорусі могли б знадобитися і в іншому випадку, при реалізації найнегативнішого сценарію.

“Є періоди, коли якихось енергоресурсів не вистачає: вугілля чи газу. Дефіцити в прогнозному енергобалансі покриваються за рахунок альтернативних джерел енергії. Наприклад, у грудні зіткнулися з дефіцитом вугілля – переключилися на газ, у лютому зіткнулися з дефіцитом газу – перейшли на атомку. І якщо в результаті атомка не витримує, відбувається дефіцит, який не можна перекрити: система розпадається. Тому віялові відключення – ще дитячий белькіт. Найстрашніше – енергетичний блекаут, розпад системи на сегменти, – пояснює Олексій Кущ. – При блекауті вся система розпадається на острови, в центрі кожного з яких ще працююча якась станція – атомна чи теплова. Але єдина система не може функціонувати, тому що в ній не вистачає генерації. З блекауту набагато важче вийти, ніж до нього увійти. Потрібно як із автомобілем, щоб з штовхача хтось завів систему: підключитися до іншої настільки потужної системи, щоб вона нас підштовхнула. До європейської ми підключитися не можемо, можемо лише до російсько-білоруської, вона об’єднана. І питання у тому, підключать вони чи ні. Білорусь сама зіткнулася з дефіцитом електроенергії, вона імпортуватиме з Росії, і нам нічого не продаватимуть. Якщо підсумувати, то є ризик системного блекауту. Але, швидше за все, і, якщо залишилися хоч якісь звивини, влада цього не допустить. Адже навіть за нинішнього дефіциту цього можна не допустити. Думаю, можливі окремі ексцеси і треба напружитись містам на сході країни, тільки без паніки. Адже допустити катастрофічний розпад системи – це буде злочин. Але ризики цього зараз високі, як ніколи раніше. Зараз ситуація навіть гірша, ніж вона була у 90-ті роки, при неплатежах та бартерах”.

Джерело: Наш.live

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору