Ужгородка

Новини Закарпаття

Токаєв переміг Назарбаєва, а Росія стала регіональним поліцейським. Чи згаснуть протести у Казахстані?

10 січня – день загальнонаціональної жалоби в Казахстані за загиблими під час протестів, які офіційна влада називає “терористичними актами”. Хоча точна кількість жертв невідома, оголосивши жалобу, президент Касим-Жомарт Токаєв підводить певну межу під подіями. Отже, у владі вважають, що активна фаза закінчилася, а попереду стабілізація. Тим більше, що на 11 січня Токаєв анонсував кадрові перестановки в уряді та пообіцяв подати кандидатуру нового прем’єра.

Які головні віхи мали протести в Казахстані, чи є ризик ескалації і хто отримав вигоду від кровопролитних подій?

Зміст

  • 1Коротка хроніка
  • 2Це кінець протесту?
  • 3Хто у виграші?

Коротка хроніка

Січневі протести стали наймасштабнішими за тридцятиліття незалежності країни. Вони розпочалися 2 січня на заході країни в Мангістауській області через подорожчання на 50% зрідженого газу. 4 січня вони охопили найбільший мегаполіс – Алмати.

5 січня президент Токаєв прийняв відставку уряду, усунув Нурсултана Назарбаєва з посади довічного голови Ради безпеки та запросив військову допомогу в Організації Договору про колективну безпеку. Токаєв заявив про підготовку за кордоном “терористичних банд” та скористався нормами ст. 4 Договору про колективну безпеку. У ній йдеться про те, що агресія щодо однієї з держав-членів ОДКБ розглядається як агресія проти решти.

У ніч проти 6 січня Токаєв звільнив з посади голови Комітету нацбезпеки Каріма Масімова – двічі прем’єра Казахстану, екс-керівника адміністрації президента Назарбаєва. Проти нього ініційовано справу про держзраду. Пізніше стало відомо, що Масімова ув’язнили в ізоляторі тимчасового затримання.

7 січня контингент ОДКБ у складі близько 2,5 тис. осіб прибув до Казахстану. До нього увійшли військовослужбовці з Росії, Білорусі, Вірменії, Таджикистану та Киргизстану. Функціонал цих військовослужбовців – контроль та охорона значних об’єктів. Зокрема, російські патрулюють Байконур та аеропорт Алмати. Того ж дня Токаєв повідомив, що наказав казахським силовикам стріляти на поразку.

8 січня розпочалися зачистки вулиць. Також з’явилось перше офіційне повідомлення від Назарбаєва. З чуток, він залишив Казахстан і відбув у Дубай, більше того, з кінця грудня не з’являвся на публіці, що дало привід говорити навіть про його смерть. За текстом його заяви, оприлюдненої прес-секретарем, він перебуває в Казахстані та закликає “згуртуватися навколо президента Казахстану для подолання поточних викликів та забезпечення цілісності країни”.

9 січня стало відомо про звільнення двох заступників голови КНБ Марата Осипова та Даулета Єргожина.

За даними МВС та станом на 10 січня, правоохоронні органи затримали майже 8 тис. осіб. На день раніше з’явилася інформація про 164 загиблих під час січневих протестів, у тому числі й трьох дітей, але в МОЗ Казахстану її спростували.

Це кінець протесту?

Директор Українського інституту політики Руслан Бортник каже, що після запровадження контингенту ОДКБ протягом двох-трьох тижнів бунт придушать, а протест погасять соціально-економічними поступками. Він розпочався через подорожчання енергоносіїв, і вже 4 січня Токаєв закликав на 180 днів запровадити держрегулювання цін на пальне та соціально значущі продукти.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов на ескалацію не чекає, але каже, що зберігаються ризики нестабільності та нестійкості.

“Усі держави пострадянського простору, які виникли із кризи радянської імперії, сьогодні у тій чи іншій формі переживають кризи державності, – пояснює політолог. – Навіть Росія, яка на тлі інших виглядає сильнішою у військовому та економічному відношенні, теж не може говорити про повну стабілізацію політичного режиму та державності. Це стосується і України, де останні десять років розвиток державності супроводжують турбулентність та різноманітні конфлікти. У Казахстані ж криза державності нікуди не поділася, оскільки мало досвіду. Як у будь-якої держави без тривалого досвіду державності, традицій передачі влади, свідомості еліт та населення, оскільки домінує племінна, етнічна, регіональна свідомість. Хоча й не так як Казахстану, України це теж стосується: з огляду на регіональну різнорідність, для нас це також є характерним. Ризики дестабілізації в Казахстані є, але їх купуватимуть двома факторами. Внутрішній фактор – сьогодні подолана двоклановість, двовладдя. Токаєв посилився, що було зрозуміло від початку. Він стає головою Ради безпеки Казахстану. Внутрішньокланової та частково міжплемінної боротьби за політичну владу та приватизацію держави вже не буде. Це стане фактором стабілізації держвлади та держструктур. Зовнішній чинник – наявність обмеженого контингенту ОДКБ, насамперед, російських військ. Це багато в чому призвело до стабілізації. Не через безпосередню участь у придушенні заколоту, бунтів та змови, а як стримуючий фактор та як морально-політична підтримка влади”.

Кандидат політичних наук Олексій Якубін, перш ніж робити висновки щодо подальшої долі протестів, закликає звернути увагу на їхні глобальні передумови. А саме на колосальний рівень соціальної нерівності та саму структуру протестної маси.

“Казахстан вважався та вважається країною з високим рівнем лібералізації економіки, де багато можливостей для бізнесу. Але лібералізація не дорівнює політичній стабілізації та відчуттю соціальної справедливості. Якщо подивимося на офіційні дані, то 57 людей там володіють половиною суспільного багатства, – каже експерт. – Казахи ж, з огляду на багатства надр, порівнюють себе з ОАЕ, де набагато справедливіша соціальна політика. Цей фон дуже важливий. Друге, що важливо – внутрішньокланова боротьба. Події, які ми спостерігали, були б неможливі без розколу всередині еліт. Така бездіяльність служб правопорядку була б неможливою. Варто також зазначити, що демографічна структура в Казахстані відрізняється від України та Білорусі. Там населення молодше, і на протесті це безпосередньо позначалося. Це робить події там трохи ближчими до “Арабської весни”, ніж до протестів в Україні та Білорусі. Обличчя протесту в Казахстані – молоде та чоловіче. І в нас, і в Білорусі було чимало людей у віці та багато жінок. Це впливає на характер протестів. В арабських країнах до 50%, а в Казахстані близько 30% молодих чоловіків без стійкого робочого місця та соціального становища. Вони не бачать соціального ліфта. У результаті ця група стає живильним середовищем для протесту, і вона нікуди не подінеться. Якщо не буде вирішено соціально-економічні передумови у контексті створення робочих місць, інститутів соціальної мобільності, що зробити не так легко, ризики нової ескалації зберігаються”.

Хто у виграші?

Хоча кількість загиблих невідома, точно вона обчислюється сотнями, а кількість затриманих – тисячами. Для країни це справжня трагедія. Але не можна ігнорувати той факт, що з неї отримують і вигоду.

Експерти одностайні в тому, що на тлі протестів у Казахстані на повний голос заявила про себе Організація Договору про колективну безпеку.

“Операція в Казахстані може ознаменувати завершення повноцінного формування ОДКБ та її вихід на міжнародну арену як повноцінного військово-політичного блоку. Фактично ОДКБ сьогодні постає у новому статусі. Стає зрозуміло, що цей військовий блок, як і НАТО чи інші військові блоки, цілком може застосовуватися для досягнення зовнішньополітичних та внутрішньополітичних цілей. Нова грань діяльності ОДКБ є внутрішньополітичною, з поділом відповідальності між усіма країнами, а не тільки Росії, яка посилює цей Союз, інтерес до якого нещодавно висловив навіть Китай. Після цих подій зростання впливу та контролю Росії у Казахстані посилиться. Казахстан – одна з ключових країн Шовкового шляху, займає перше місце з видобутку урану (42% світових запасів), третє – хром, свинець, цинк, марганець, восьме з видобутку вугілля і дванадцяте з видобутку нафти, входить до десятки країн з видобутку, газу, алмазів, золота”, – констатує Бортник.

Вадим Карасьов каже, що якщо США після виведення військ з Афганістану вже не можуть бути менеджером, маклером безпеки на віддалених територіях, то з’являються регіональні поліцейські.

“ОДКБ стає реальною військово-поліцейською силою на території пострадянського простору та держав, суміжних Росії, – пояснює директор Інституту глобальних стратегій. – Якщо врахувати події у Вірменії та Нагірному Карабаху, а ще раніше в Таджикистані та Киргизстані, у частині південній та центрально-азіатській пострадянський простір все більше трансформується у проросійський, російсько-неоімперський. Показано та доведено, що ОДКБ перетворюється на серйозну регіональну структуру, а Росія стає регіональним поліцейським на цій частині пострадянського простору. Особливо це важливо, враховуючи, що ісламські бойовики та різного роду терористичні групи намагатимуться й надалі проникнути в частину тепер уже проросійської Євразії з Сирії, Афганістану, Іраку та інших гарячих точок Близького Сходу”.

Демонстрація можливостей ОДКБ – прямий геополітичний наслідок протестів у Казахстані. І, звертає увагу Олексій Якубін, держави змогли показати оперативність і у прийнятті рішення, і у концентрації контингенту, і у його перекиданні. Тест на введення миротворчих сил Організація проходить. Далі залишається відкритим питання, чи ОДКБ пройде тест на виведення свого контингенту.

“Ситуація може тривалий час не стабілізуватися, присутність ОДКБ та РФ у регіоні буде значнішою, а люфт для Казахстану зменшиться. Якщо раніше там демонстрували навіть деяку прозахідну орієнтацію, то тепер її буде дуже ускладнено”, – каже кандидат політичних наук.

Внутрішньополітичні наслідки протестів у Казахстані поки що на користь президента Токаєва. Тим більше, що протести як розпочиналися без лідерів, так їх поки що й не народили.

“Клан Назарбаєва свої позиції послабить, а Токаєв їх посилить, хоча раніше він був повністю в тіні Назарбаєва, – констатує А. Якубін. – Думаю, що в майбутньому ми ще побачимо, що апетити представників клану Назарбаєва будуть урізані. Те, що Назарбаєв вустами прес-секретаря говорить про згуртування навколо президента, підтверджує, що стратегічний бій у його клані програли”.

Усунення від влади людей із клану Назарбаєва ми вже бачимо на прикладі тепер уже екс-голови Комітету нацбезпеки Масімова. Самому Назарбаєву експерти трагічний фінал не прогнозують. Якубін каже, що зараз Назарбаєв торгуватиметься з владою за безпеку для себе особисто та для членів своєї сім’ї та клану.

“Він пішов з влади, відкрито не виступив проти Токаєва. Він просто втратить владу і стане шанованим пенсіонером-політиком. Не думаю, що зараз його почнуть переслідувати і повністю перекреслюватимуть епоху Назарбаєва, – резюмує Вадим Карасьов. – По-перше, розуміючи, що це тактично та політично правильно. По-друге, тому що епоха Назарбаєва може стати частиною державноутворюючої традиції. По-третє, починати все переглядати – це створювати додатковий фактор дестабілізації. Та й фактор впливу Росії теж позначиться. Очевидно, що зараз у Казахстані головне не розпочинати нові переслідування, а зберегти Назарбаєва як засновника державності Казахстану, переслідуючи лише окремих одіозних представників його клану, які вже заарештовані та під слідством”.

Джерело: Наш.live

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору