Місто, яке збудував собі Кім. Як влада КНДР через рабську працю та пропаганду звела “утопію соціалізму”

“Утопія соціалізму”, – пишуть північнокорейські ЗМІ. “Чудо”, – скандує натовп. “Втілення сучасної цивілізації”, – каже у прайм-тайм ведуча новин.

Щоб відчути жах тоталітаризму, необов’язково читати “1984”. Досить прочитати історію будівництва нового міста Самчжійон в Північній Кореї. За два роки біля підніжжя священної гори Пекту виросла величезна інфраструктура.

Але якою ціною?

Місцеві ЗМІ публікують красиві фото і пишуть про сучасні лікарні, культурні центри і новенький гірськолижний курорт. А правозахисники звинувачують Кім Чен Ина у використанні рабської праці. Чому для лідера КНДР було так важливо побудувати “утопію” у віддаленій провінції однієї з найзакритіших країн світу – розбирався Nash.live.

Парад, салют і усміхнений Кім. Відкриття Самчжійона

ЦТАК: Шановний вищий керівник товариш Кім Чен Ин перерізав стрічку завершення будівництва

2 грудня Кім Чен Ин урочисто перерізав стрічку, відкривши місто у повіті Самчжійон на північному сході КНДР, біля кордону з Китаєм. Воно стоїть біля підніжжя священної гори Пектусан, де народився батько лідера Північної Кореї Кім Чен Ір (за офіційною біографією). Його бронзова копія прикрашає центральну площу міста.

На церемонії з нагоди відкриття були присутні кілька тисяч громадян, у тому числі керівники партії та члени уряду. Військові будівельники, які працювали в місті останні два роки, пройшли перед учасниками урочистостей парадом, а влада влаштувала святковий салют.

“Пройшов стройовий марш будівельників… творців чудес і подвигів у будівництві повітового центру Самчжійона”

ЦТАК: З бурхливим вигуком “Ура!” запущено урочисті салюти і піднято повітряні кулі, що прикрасили небо повітового центру Самчжійона”

Державні ЗМІ назвали Самчжійон “блискуче реалізованою моделлю ідеї партії про місцеве будівництво” та “ідеальним містом для людей”:

“Потужно продемонстровано непорушні переконання і волю нашої партії та народу до вічного прославлення немеркнучої революційної історії та заслуг великого керівника товариша Кім Чен Іра”, – пише Центральне телеграфне агентство Кореї.

Офіційна делегація демонструє наявність продуктів у новому магазині

У ЦТАК особливо відзначили, що проект вдалося закінчити, незважаючи на “найгірші випробування і труднощі”. Про які саме “труднощі” йдеться – далі в матеріалі.

Картопляна фабрика, курорт, стадіон. Інфраструктура міста

Діаметр нового міста – близько 3 кілометрів, і його легко можна обійти пішки. Північнокорейські ЗМІ пишуть, що у Самчжійоні зможуть жити до 4000 сімей – за два роки тут побудували залізничну станцію, 380 кварталів, нові житлові будинки, готелі, магазини, лікарні з “новітнім діагностичним обладнанням”, культурні установи, стадіон і гірськолижний курорт. У повітовому центрі відкрили фабрику з виробництва картопляного борошна і завод для виготовлення напоїв з чорниці.

Кореспондент видання North Korea News Колін Звірко заявив, що нове місто – “показове” для всієї Північної Кореї, де багато громадян живуть у злиднях, голодують і не мають предметів першої необхідності.

“Тут є красиві, чисті фасади, витіювато спроектовані будівлі, що не властиво іншим північнокорейським містам. Турист не наштовхнеться тут на недоглянуті райони на околицях, які можна побачити у Пхеньяні та інших містах”, – сказав журналіст BBC.

Відкриття Самчжійона – лише другий з трьох етапів плану з реконструкції усього повіту, який має бути виконано до жовтня 2020 року. Звірко вважає, що мета урочистої церемонії – підняти “бойовий дух” і привабити туристів до повіту перед майбутнім великим відкриттям. За його словами, деякі заплановані об’єкти будівництва у місті досі не закінчено.

“Супутникові знімки показують, що багато запланованих об’єктів, такі як готельний комплекс біля гірськолижного курорту, не завершено, і ми ще не знаємо, чи готові автобуси для обслуговування міста”.

  • Невідомо, чи є зараз у місті жителі, хоча до “реконструкції” воно було заселене. За час будівництва сотні старих будівель знесли, а на їх місці побудували нові. Північнокорейські ЗМІ писали, що планувалося звести більше 450 будівель. Сума, яку витратили на будівництво, теж не розголошується.

План міста

Моделі будівель

Будівельні роботи у Самчжийоні

Інспектор Кім у “ідеальному соціалістичному селі”

Кім Чен Ин під час одного з візитів до міста

Забудова Самчжійона – одна з найбільших будівельних ініціатив Кім Чен Ина у рамках його кампанії за “самостійну економіку” (хоча він намагався переконати президента США Дональда Трампа скасувати економічні санкції, а будівництво через ці санкцій перебувало під загрозою зриву). Лідер КНДР оголосив про початок проекту два роки тому. Він доручив “перетворити повіт Самчжійон на місто, де сконцентровано сучасну цивілізацію”, зробити так, аби повіт “став найбагатшим в країні”. Спочатку Кім Чен Ин поставив “дедлайн” до 2021 року, але потім наказав закінчити роботи на рік раніше – у рік, коли в КНДР відзначатимуть 75-ту річницю керівної Трудової партії. У той же час він вимагав від будівельників віддавати перевагу якості, а не швидкості.

Кім Чен Ин має вигляд ініціативного виконроба – він по кілька разів на рік приїжджав на місце забудови, стежив за ходом робіт, інспектував нові об’єкти (наприклад, заходив до квартири і оглядав кухню і санвузол), спілкувався з будівельниками, затверджував планування міста і моделі будівель.

Кім Чен Ин оглядає планування Самчжійону

“Кім Чен Ин приділяв особливу увагу кожній деталі проекту… Він доклав копітких зусиль, щоб керувати будівництвом, тричі відвідавши повіт по брудних дорогах і навіть у спекотну погоду і заметіль”, – вихваляли його місцеві газети в 2018 році.

Під час однієї з таких інспекцій, у жовтні 2018-го, він навіть поспілкувався з “першими мешканками міста”. ЗМІ повідомляли, що це молоді дівчата-трійнята, які приїхали з Пхеньяна у рядах “героїчної молоді з чистою душею”, щоб “упорядкувати повіт рідного краю”.

“Коли я був тут у серпні, ще велося спорудження стін будівель, а за два з невеликим місяці будівництво вже знаходиться на стадії завершення, що вражає”, – сказав Кім Чен Ин.

Тоді ж лідер КНДР відвідав нову фабрику з виробництва картопляного борошна і зробив своє знамените фото на купі картоплі.

“Шановний вищий керівник запросто сів на купу картоплі (у приміщенні заводського картоплесховища, – ред.) і сфотографувався на пам’ять з працівниками фабрики”, – писало ЦТАК.

У своєму новорічному виступі Кім Чен Ин особливо відзначив Самчжійон та інший масштабний будівельний проект, туристичну зону Вонсан-Калма на східному узбережжі КНДР.

“Вся партія, вся армія і весь народ мають перетворити Самчжійон на модель сучасного гірського міста, ідеального соціалістичного села і завершити на максимально можливому рівні будівельні проекти, які будуть представляти сучасну епоху, включаючи (туристичну зону, – ред.) Вонсан-Калма і інші туристичні зони”.

  • Крім стратегічного, забудова Самчжійона має також символічне значення. За офіційною біографією Кім Чен Іра, він народився біля найвищої і священної гори Пекту у таємному партизанському таборі в 1942 році. Хоча згідно радянських і китайських архівів його справжнє місце народження – село Вятське Хабаровського краю, де тоді розташовувався батальйон Червоної Армії, яким керував його батько Кім Ір Сен.
  • Ідея Самчжійона не нова – у Польщі такою “соціалістичної утопією” середини ХХ століття була Нова Гута, в Німеччині – місто заводів Айзенхюттенштадт, побудовані у рекордно короткі терміни.

Айзенхюттенштадт. Фото: urbisnostrum.com

Раби, що будують нову “утопію”

Під час чергового огляду місця будівельних робіт Кім Чен Ин заявив, що глибоко вражений будівельниками, які залишили домівки та сім’ї, щоб присвятити себе роботі над проектом. Насправді під час зведення “ідеального міста” КНДР страждала від міжнародних санкцій, які запровадили для обмеження її ядерної програми, і проекту не вистачало ні якісних будматеріалів, ні робочої сили. На щастя, у тоталітарній державі знайшлося достатньо патріотів, готових цілодобово працювати на славу Трудової партії.

Державні ЗМІ почали поширювати історії про студентів, які добровільно беруть участь у будівництві, харчуються замороженим рисом і жертвують усіма зручностями, аби старанніше працювати. Взимку 2019 року центральний друкований орган Трудової партії, газета “Нодон Сімун”, писала, що тисячі студентів під час канікул добровільно штукатурять будівлі, перевозять пемзу і пісок, мотивовані бажанням “допомогти в оновленні” Самчжійона. Видання NK News опублікувало фотографію молодих людей на тлі купи каміння – багато хто з них був без курток і рукавичок, хоча температура взимку не піднімалася вище нуля.

Фото: NK News

Державні ЗМІ стверджували, що основну робочу силу беруть зі збройних сил. Інші видання повідомляли, що у будівництві беруть участь й цивільні, у тому числі жінки й люди похилого віку, які вручну готують фундамент для новобудов. У документальному фільмі по державному телебаченню показували молодих людей, які тягали каміння у снігопад, дерлися конструкціями і звисали з віконних рам без страховки та екіпіровки.

“Ми бачили свідчення використання примусової праці місцевих жителів. Цим навіть хвалилися місцеві ЗМІ, але вони називали таких людей добровольцями”, – заявив BBC Колін Звірко.

Агентство Reuters пише, що для завершення робіт влада Північної Кореї могла використовувати примусову працю, мобілізуючи молодіжні трудові бригади. За словами правозахисників і біженців з КНДР, такі мобілізації – фактично “рабська праця”, замаскована під відданість керівній партії. Молодим людям доводиться безкоштовно працювати по 12 годин на день протягом близько 10 років, без нормальних умов і харчування, щоб потім мати більше шансів вступити до університету або стати членом Трудової партії.

“Ніхто не пішов би туди, якби не членство у партії чи освіта, яка допомагає знайти кращу роботу… Для Північної Кореї неможливо завершити такий великий проект без цих бригад, але в них немає можливості залучити всю необхідну робочу силу, тому вони намагаються мобілізувати більше людей через державні ЗМІ”, – заявив один з колишніх робітників.

ДержЗМІ також закликали північнокорейців жертвувати на будівництво гроші та майно – ковдри, зимовий одяг, їжу, інструменти.

  • Молодіжні бригади створив покійний дід Кім Чен Ина, Кім Ір Сен, для будівництва залізниць, автострад, електромереж та інших об’єктів інфраструктури після звільнення Кореї від Японії (1910-1945 роки). Правозахисна група “Відкрита Північна Корея” в 2016 році оцінила кількість робочих у 400 000 осіб. Але біженці кажуть, що насправді їх значно більше.
  • Північна Корея – одна з семи країн-членів ООН, що не вступила до Міжнародної організації праці, яка контролює дотримання трудових норм. Її вже не вперше звинувачують у використанні примусової праці для великих будівельних проектів.

Велика “перебудова” Кім Чен Ина

Після приходу до влади у 2011 році Кім Чен Ин взявся за модернізацію інфраструктури – проекти, які нібито мають поліпшити рівень життя населення. Незважаючи на санкції та ізоляцію Північної Кореї, влада вкладається у будівництво дитячих будинків, гірськолижних курортів, виділяє кошти на відновлення лісів, інвестує в місцеві ринки. У багатьох районах Пхеньяна за Кім Чен Ина з’явилися дорогі ресторани, фітнес-клуби та інші атрибути “красивого життя”. NYT пише, що економіка КНДР – одна з найбільш непрозорих у світі, тому незрозуміло, яким чином країна розплачується за будівництво.

Побудова дитячого табору

Побудова притулків та школ

“Праця робітників і цемент у Північній Кореї практично нічого не коштують. За них не обов’язково платити… Кім Чен Ин безумовно зробив ставку на будівництво у пропаганді своїх політичних дій. У бідних комуністичних державах інвестування коштів у великі інфраструктурні проекти, ймовірно, буде сприяти розвитку економіки у короткостроковій перспективі. Чи зможе ця інфраструктура забезпечити стійку основу для розвитку в майбутньому – це вже інше питання”, – каже Джеффрі Льюїс, фахівець з КНДР в Інституті між народних досліджень Міддлбері в Монтереї.

 

За матеріалами видань The New York Times, Reuters, NK News, BBC

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *