Олеся Калинич: закликаю не шукати винних, краще подивитися навколо

Наш автор – заслужений учитель України, викладач української мови і літератури Хустської гімназії-інтернату Олеся – Калинич – закарпатка. І тому все, що зараз роздмухується навкруги цього регіону, зачіпає її боляче і глибоко. Іноді це виливається у слова…

Останнім часом Закарпаття – справжня притча во язиціх. Куди не глянь – скрізь Закарпаття:

– це на Закарпатті не знають, не хочуть знати й не будуть знати української (ситуація, зумовлена реакцією офіційної Угорщини на новий Закон про освіту – блокувати будь-яке зближення з ЄС);

– це через Закарпаття стурбована навіть ПАРЄ ;

– це на Закарпатті живуть одні контрабандисти, які переправляють за кордон усе (від пачки цигарок до вантажівок лісу) підводним, наземним і підземним та повітряним способами;

– це на Закарпатті 150 кілометрів приватного кордону, про який чисто випадково стало відомо саме зараз (хоча, як на мене, інформація як мінімум дивна, адже Вікіпедія стверджує , що довжина кордону Закарпаття з Угорщиною — 136,7 кілометрів);

– це на Закарпатті кожен другий має два паспорти – український і румунський чи угорський (або й усі три);

-це на Закарпатті нема патріотизму, бо всі виїхали за кордон на заробітки, залишивши дітей на вчителів у школах (за даними Світового Банку, понад 6,5 млн українців навчаються та працюють за межами Батьківщини, а Україна стала п’ятою державою у світі за кількістю емігрантів).

Дорогі українці – критики Закарпаття! А хіба ж за 26 років незалежності ви не знали, що існує прикордонне Закарпаття? Чому ж тільки зараз з’явилися знавці Закарпаття (аналітики, критики, громадські діячі тощо), абсолютно не причетні до нашого краю, які так уміло взялися радити, що нам, закарпатцям, робити в нашому ж домі?

Чому ж Ви, критики-аналітики, дозволили, щоб українську як державну наші угорці не знали й, можливо, не хотіли знати? Між іншим, а ви змогли б вивчити математику, фізику, хімію, біологію англійською, якщо б до 5 класу вчили англійську два рази на тиждень по 45 хв.? Ні? Чому ж обурюєтеся, що угорці не зможуть так вивчити українську й базові дисципліни українською?

Я за навчання українською. Але тільки не з 5 класу, а з першого (а може, й із дитсадка) – поруч із угорською).

Ситуація із Закарпаттям зараз нагадує звичайнісінький урок: учень не вивчив тему; він, у принципі, у правилах пунктуації орієнтується, але коми в реченні все одно не ставить. Що ви скажете, якщо вчитель вижене цього учня з класу чи, може, публічно познущається, вкаже на недоліки? Невдаха-учень чи, може, все-таки вчитель?

А якщо насправді, то… насправді Закарпаття неймовірне:

це гірська природа надзвичайної краси й цілющі джерела мінеральних вод;

смачна кухня з баношом, бограчом, левешом, голубцями й шовдирьом;

колоритний багатий діалект і по-справжньому живі традиції:

це у нас весілля вважається малим, бо запрошено тільки 200 гостей; а Різдво не дуже веселим, бо до вашої хати прийшло тільки десь 50 колядників (до речі, це не перебільшення, а реальність);

порядні газди й газдині, які дбають про свої двори так, що дивуються не те що інші пересічні українці, а навіть заможні пани й пані, що мешкають у Конча-Заспі (ви були в нашій Нижній Апші?;

села, які ведуть власний бізнес: в Ізу їдьте за кошиками та меблями з лози, у Нижнє Селище – за сирами, у Сільце – за овочами;

Велятино й Шаян – мінеральні води, Фанчиково – весільні та вечірні сукні (і це я зараз нічого не рекламую);

заробітчани, які роками працюють у Європі, а гроші вкладають у Закарпаття, незважаючи на те, що живуть за кордоном; як мінімум 50% моїх дітей навчається в Україні за кошти, зароблені батьками за кордоном;

наші люди голосно не кричать, не роблять гучних заяв, бо віддають перевагу не слову, а ділу (доки хтось балакає, закарпатець зведе будинок чи з’їздить на “пересічку” );

… додайте свій пункт .

P.S. Не володію приватним кордоном, не займаюся контрабандою, паспорт – тільки український і працюю в школі з українською мовою навчання. Я не сепаратистка й не шовіністка, а просто, як і кожен, люблю рідний край. Перепрошую за іронію, за, можливо, різкість між рядками, але… я ж із Закарпаття!

Олеся Калинич, Хуст, Закарпаття

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *