Впевненість президента і прем’єр-міністра в тому, що тарифи на опалення і гарячу воду цієї зими не виростуть, підкріпили фундаментом. 30 вересня мери українських міст, уряд, “Нафтогаз” і Офіс президента через своїх представників поставили підписи під меморандумом про взаєморозуміння. Опалення та гаряча вода в цьому сезоні не повинні подорожчати.
Місцева влада, якій остаточно передали тарифні повноваження, пообіцяла ставки не підвищувати, а у Кабміну зобов’язання зворотні – там обіцяють платити більше. Хоча текст меморандуму оприлюднити не поспішають, частину урядових обіцянок оголосили:
- місцевим бюджетам віддадуть ще 4% надходжень від податку на доходи фізосіб (близько 11 млрд грн) на додачу до тих 60%, які за бюджетним законодавством і зараз залишаються на місцях (в Києві залишається 40%). Хоча в Асоціації міст України наполягали на 5%;
- місцевим громадам з індексом платоспроможності нижче 0,9, тобто тим, які не можуть самостійно покривати витрати на опалення, з жовтня виділять субвенцію, яка покриє 80% дефіциту теплокомуненерго;
- 30 млрд грн, які заборгувала держава місцевим бюджетам, реструктуризують;
- для теплокомуненерго вартість куба газу складе 7,4 грн для потреб населення (з ПДВ, але без вартості транспортування і розподілу) і 13,6 грн для потреб бюджетних організацій (без ПДВ, вартості транспортування і розподілу), хоча в Асоціації міст наполягали, що тариф для бюджетників повинен бути 11,2 грн за куб.
В асоціації “Укртеплокомуненерго” розповіли і про те, що згідно з меморандумом “Нафтогаз” повинен синхронізувати умови розрахунків за газ підприємств ТКЕ з розрахунками за тепло споживачів. Тобто ТКЕ можуть відстрочити платежі за газ до 45 днів. Так само до середини жовтня повинні зняти арешт з рахунків 59 теплокомуненерго, які заблокували через борги.
“Частина пропозицій галузі теплопостачання врахована в Меморандумі, однак залишались такі дискримінаційні для ТКЕ вимоги газопостачальника як укладання з банківськими установами договорів на добровільне безакцептне списання коштів з рахунків та безумовне надання банківської гарантії на увесь обсяг грошових зобов’язань. Крім того, Меморандум — це договір про наміри. Тому надзвичайно важливо, щоб усі його підписанти й надалі дотримувались своїх зобов’язань”, – прокоментував умови угоди віце-президент “Укртеплокомуненерго” Сергій Дунайло.
Nash.Live запитав у експертів, чи гарантує меморандум між центральною і місцевою владою не підвищення тарифів для населення і чи є підступ в угоді?
Олексій Кущ, економіст:
– Зрозуміло, що тарифного апокаліпсису не буде. Ніхто не буде виставляти населенню газ по 30 тис. грн за тисячу кубів і розраховувати виходячи з цієї ціни тарифи на опалення і гарячу воду. Думаю, що кинуть всі резерви, щоб день простояти та ніч протриматися. Але розслаблятися не варто.
У нас специфічна тарифна система. Вона працює в такий філософії: вичавлює зі споживача всі фінансові ресурси і давно перетворилася на гібридний податок для середнього класу. Ті, хто можуть платити – віддають останні гроші. Але це і зручний для влади механізм перерозподілу бюджетних доходів, коли через субсидії гроші заганяють в “Нафтогаз”, потім у вигляді дивідендів назад в бюджет і витрачаються на улюблені владою дороги. Такий кругообіг бюджетних грошей в природі.
Коли потрібно було провести шокову терапію і підняти тарифи для всіх одразу, зробили дуже прозору, зрозумілу, чітку централізовану модель. Створили регулятор, який своїм розпорядженням по всій країні встановив тарифи. Зараз здійснили хитро – модель єзуїтська: близько 80% тарифоутворення перекинуто на місця, відведено до функцій місцевої влади.
Якщо місцева влада приймає рішення не підвищувати тарифи, то повинна шукати внутрішні резерви, за рахунок яких це не робити. Тому що теплокомуненерго 70% газу будуть купувати за фіксованою ціною у “Нафтогазу”, але 30% – на ринку. Вже математика не сходиться. Не сходяться вона і для жителів багатоквартирних будинків, у яких є газові плити, але немає газових лічильників. Платять за них, наприклад, ОСББ по будинковим лічильником, а ОСББ прирівнюються до юридичних осіб. Для облгазу питання: за якою ціною це все закривати?
Якщо влада розуміє, що газу і вугілля недостатньо, ціна величезна і опалювальний сезон буде надзвичайним – енергетична криза, тоді терміново потрібно ввести законодавчі зміни. На найближчий опалювальний сезон передати повноваження щодо тарифоутворення державному регулятору. Як була шокова централізована терапія, так щоб і антишокова була такою ж централізованою. Але у нас антишокова терапія буде децентралізованою.
За підсумками проведених зборів ніхто не визначив реальні джерела, за рахунок яких місцева влада буде перекривати дефіцит. Є лише деякі обіцянки, що їх знайдуть і компенсатори сформують. Але поки цього немає, за газ ТКЕ вже потрібно платити, а грошей немає. Тобто загального тарифного апокаліпсису я не чекаю, але прогнозую точкові, але часті ексцеси на місцях.
Олег Пендзин, експерт Економічного дискусійного клубу:
– Всі роки незалежності держава жорстко регулювала тарифи і встановлювала ціни на енергоносії, які часто були набагато нижчими за ринок для промисловості. Потім наша держава підписала купу меморандумів з кредиторами і кров’ю зобов’язалася, що буде робити єдину ціну. Тепер, назвемо речі своїми іменами, відбувається повне повернення до державного регулювання цін на енергоносії для населення в опалювальний період.
У когось викликає сумнів, що 7,96 грн за куб газу для населення і 7,4 грн для ТКЕ в період, коли ринкова ціна далеко за 25 грн за куб – це держрегулювання? При тому, що фактична ціна електроенергії з транспортуванням становить близько 4 грн кВт/год, у нас тарифи для населення 1,44 грн до 250 кВт/год і 1,68 грн понад 250 кВт/год. Ми розуміємо, що це держрегулювання, і ринку немає?
Меморандум “Нафтогазу”, уряду і місцевих органів влади – це теж держрегулювання. Для місцевих бюджетів назвали джерела покриття різниці в тарифах. При тому, що ТКЕ дають газ за ціною 7,44 грн, що в чотири рази дешевше ринку, а ще доплачують на різницю в тарифах між 7,44 грн і 5,3 грн за куб газу. Ми ж пам’ятаємо, що з 2018 року тарифи не змінювалися – була правова колізія, яку подолали, і місцева влада точково вже почала підвищувати тарифи, хоча зараз і відкотили на газ.
Тобто зараз в тариф на тепло для населення закладено газ за ціною 5,3 грн за куб, а не 7,44 грн. Щоб тарифи не підвищували, дають 11 млрд за рахунок ПДФО, кошти від акцизів на паливо, плюс субвенція збитковим громадам. Це класичний варіант держрегулювання.
Я констатую факт, а не кажу, що це добре чи погано. Це просто ставить жирний хрест на якихось додаткових траншах Міжнародного валютного фонду. Щоб ні в кого не було ілюзій. Влада панічно боїться протестних настроїв. Вона ще раз показала, що населення її лякає значно більше, ніж кредитори.
Підвищення тарифів не буде. Населенню можна видихнути, а для бюджету це додаткові збитки. Те, проти чого боролися риночники в останні 6-7 років. Думаю, що наступним кроком ми визначимо, що газ внутрішнього видобутку йде на внутрішні потреби, і ринок ніхто не буде враховувати. Ми пішли від законів про ринки газу та електричної енергії.
Коли на ринку ціна газу була 3-4 грн за куб, тоді можна було в нього бавитися. Зараз ситуація критична, ціни на газ б’ють рекорди. Біда в тому, що через божевільні ціни на газ почали зростати ціни і на енергетичне вугілля – тона вже більше 200 дол. Отже буде рости ціна на електроенергію. Висока ціна на газ – хрест на хімічній промисловості. У нас ціна газу 1 тис. дол. за тисячу кубів для промисловості, а у білорусів і росіян – 150 дол. Який бізнес це витримає? Будуть застосовуватися різні методи, щоб затягнути сюди об’єктивно набагато більш дешеву білоруську і російську електроенергію під голосні крики національно стурбованого населення. Ми починаємо жити в іншому всесвіті.
Джерело: Наш.live
