Минув рік з того моменту, як Рада національної безпеки та оборони України стала важливим політичним інструментом у руках президента. 2 лютого 2021 року Володимир Зеленський своїм указом ввів у дію рішення РНБО про санкції проти телеканалів “112-Україна”, NewsOne, ZIK та проти нардепа Тараса Козака на п’ять років. Тобто перше проти українських компаній та громадянина України. 11 лютого 2022 року стало днем виїзного засідання РНБО у Харкові, де винесено рішення щодо санкцій проти телеканалу “НАШ”. Рішення жорстке та конфліктуюче із законодавством. Але аналогічні приймалися протягом року регулярно проти десятків громадян і компаній.
Чому законність рішень РНБО про санкції та указів президента, які вводять їх в дію, під сумнівом?
Зміст
- 1Санкції проти громадян України
- 2Суди через санкції
- 3Навіщо потрібний механізм РНБО?
Санкції проти громадян України
Закон про санкції було подано до Ради у серпні 2014 року. Суб’єкт ініціативи – Кабмін. Обґрунтування для нього, яке подали в пояснювальній записці:
“захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, її економічної самостійності, а також запобігання порушенню або поновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави”.
Тобто захист громадян України – одна із цілей. На користь цього свідчить і формулювання у ст. 1 закону, яке за 7,5 років дії не змінювалося. Це вичерпний список тих, проти кого можна застосовувати санкції:
- іноземна держава;
- іноземна юрособа;
- юрособа, яка перебуває під контролем іноземної юридичної особи або фізособи-нерезидента;
- іноземці;
- особи без громадянства;
- суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність.
Громадян України та українських юросіб у списку немає, перелік закінчується крапкою. Але секретар РНБО Олексій Данилов у своєму недавньому інтерв’ю “Українській правді” дав своє бачення норм закону. При цьому зазначив, що має юридичну освіту та диплом Академії Міністерства внутрішніх справ.
“Я так читаю, що можна. Дуже уважно читаю. Там є кома і слово “тощо”, – дав він відповідь на запитання журналіста щодо конституційності запровадження санкцій.
Переконатись у тому, що “тощо” в законі немає місця неважко – достатньо прочитати його першу статтю. Там є застереження, яке дозволяє громадян України та українські юрособи підвести під санкції – про суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Список видів терористичної діяльності є у законі про боротьбу з тероризмом. Він вичерпний:
- планування, організація, підготовка та реалізація терактів;
- підбурювання до теракту, насильство над фізособами та організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях
- організація формувань для реалізації терактів;
- вербування, озброєння, підготовка та використання терористів;
- пропаганда та поширення ідеології тероризму;
- проходження навчання тероризму;
- в’їзд та виїзд з України з терористичною метою;
- фінансування та інше сприяння тероризму.
Але головне, що за ст. 3 закону боротьба з тероризмом ґрунтується на засадах невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності. Тобто, як мінімум, у вигляді кримінальних справ у зв’язку з терористичною діяльністю. А в ідеалі – судових рішень, що підтверджують факти. Але щодо тих, проти кого в останній рік РНБО приймала рішення, нічого подібного немає.
“Епопея Зеленського з позасудовими розправами може стати ударом у штангу. Верховний суд поставив під сумнів санкції, які так активно за указом Зеленського “пачками” роздає РНБО. Після отримання десятків позовів від громадян України, які потрапили до списків санкцій – Верховний суд розіслав відомим вченим-правознавцям листи з проханням сформувати правову позицію у цих справах. У результаті дива для Зеленського не сталося, як і очікувалося, санкції, введені проти українських громадян останнім часом – абсолютно незаконні, – повідомив політичний експерт Микола Спиридонов. – У відповідь на звернення член науково-консультативної ради при Верховному Суді Олег Ільницький зазначив, що санкції до українських громадян можна застосовувати лише у випадку, якщо вони беруть участь у терористичній діяльності. І лише якщо вже є вирок суду з терористичної діяльності, який набув чинності. В інших випадках санкції проти громадян України є незаконними. Як відомо, жодного рішення суду, на якому ґрунтувався б РНБО, немає”.
“На мій погляд та відповідно до чинного законодавства, запровадження санкцій проти громадян України, проти юридичних осіб України без рішення суду є незаконним. Я вважаю, що воно використовується як інструмент політичної розправи з неугодними, з тими, хто не згоден, інструмент залякування, зачистка інформаційного поля. Плюс це спроба позагравати з певним, дуже специфічним електоратом”, – каже адвокат Ростислав Кравець.
Суди через санкції
За законом про РНБО до його складу за посадою входять прем’єр-міністр, міністр внутрішніх справ, голова СБУ, міністр оборони, міністр закордонних справ. Решту персонального складу затверджує президент, який є головою Ради. Зараз, окрім секретаря та президента, у ній 20 осіб, у тому числі й ті, хто входить за посадою.
За законом про Раду (ці поправки внесли у 2014 р.), порядок її роботи встановлюється законом та регламентом. Регламент затверджується РНБО та вводиться в дію указом президента. У вересні минулого року запит щодо наявності регламенту подавав адвокат, голова Ради громадського контролю Олег Шрам. На той момент він був відсутній.
“Як наслідок, можна обґрунтовано ставити питання про нелегітимність діяльності РНБО та прийнятих ним рішень”, – зазначив тоді адвокат.
На сайті РНБО жодної інформації ані про регламент, ані про його прийняття досі немає. Натомість 7 лютого Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження за позовом народного депутата Андрія Деркача:
“Серед вимог позову – визнати протиправною бездіяльність Секретаря РНБО України, яка, на думку позивача, полягає в ухиленні від нормативно-регламентованої сукупності послідовно здійснюваних дій щодо розробки, погодження та організації процесу ухвалення Регламенту РНБО України. Позивач також просить суд зобов’язати Секретаря РНБО України здійснити всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо розробки проекту Регламенту РНБО України, його погодження та організації процесу ухвалення Регламенту”.
За відсутності регламенту РНБО рішення ухвалюються у довільному порядку.
“За кілька хвилин до голосування я, міністр внутрішніх справ, член РНБО із десятирічним стажем, не мав на руках матеріалів”, – розповів в одному з телеефірів екс-міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Що ж до норм законодавства, то право подавати пропозиції щодо застосування санкцій за самою Радою, Верховною Радою, президентом, Кабміном, Нацбанком та СБУ. Санкції проти телеканалів 2 лютого 2021 р. запроваджували на підставі постанови ВР від 4 жовтня 2018 р. та пропозицій СБУ. Документи з обґрунтуванням від СБУ до цього рішення та інших рішень про санкції за останній рік, частково під грифом “таємно”.
“Як показала практика, підставою для запровадження санкцій у нас є чиясь службова записка, чи то голови СБУ, чи оперативника, про те, що якась фізична чи юридична особа працює не на користь України. Чим це підтвердити? Нічим. Є лише службова записка з думкою якоїсь особи, яка дає висновок про запровадження санкції. У судах більше нічого немає”, – констатує Ростислав Кравець.
Рішення Рада виносить двома третинами голосів та вводить його у дію своїм указом президент. Саме президентські укази – предмет оскарження у судах.
За ст. 266 Кодексу адміністративного провадження, перша інстанція у таких справах – Касаційний суд Верховного суду. Велика палата Верховного Суду – апеляційна інстанція. Далі оскаржувати рішення можна вже у міжнародних судах. Розглядаються такі позови у порядку спрощеного провадження, але всі санкційні справи завмерли. Причина – цей гриф “таємно” на матеріалах СБУ. Наприкінці 2021 р. голова Верховного суду Всеволод Князєв в інтерв’ю “Укрінформу” пояснив, у чому проблема:
“У кожній судовій справі ведеться аудіофіксація судового засідання. Коли ми розглядаємо справу, в якій є таємні матеріали, має бути спеціальне обладнання, яке б одразу шифрувало цей аудіозапис і зберігало його таким чином, щоб сторонні особи не могли його скопіювати і потім розшифрувати. Таке обладнання, яке б відповідало вимогам спеціальних служб, наскільки мені відомо, в Україні не виробляється. Тому є два виходи. Перший – знизити нормативні вимоги до такого обладнання. Але я розумію, що тут ми можемо “влізти” в питання держтаємниці оборони і розвідки. Другий варіант – розглянути у Верховній Раді законопроєкт, яким спростити фіксування судового засідання у таких справах, прибрати з нього аудіофіксацію і записувати старим способом за допомогою простих технічних засобів, які при цьому унеможливлюють копіювання аудіофайлу на флешку”.
Щоб зрушити справи з місця у Верховному суді розробляють законопроект. У ньому зацікавлені, тому що без цього ті, хто потрапив під санкції, безпосередньо стукатимуться в міжнародні судові інстанції.
“Ми розуміємо, що позивачі в цих справах, ймовірно, можуть почекати певний час, а потім звернутися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на відсутність доступу до ефективного правосуддя в Україні. І можна лише прогнозувати, яке рішення ухвалить Європейський суд”, – сказав Князєв.
Ростислав Кравець каже, що станом на кінець 2021 року у судах близько 400 позовів у зв’язку із запровадженням санкцій. Через те, що в Україні їм немає ходу, деякі позивачі вже звертаються до ЄСПЛ.
“Є прецеденти, коли люди не чекають на рішення. Наш суд затягує розгляд, і люди звертаються до ЄСПЛ. ЄСПЛ приймає подібні заяви у зв’язку з тим, що в Україні неможливо досягти справедливого рішення, – каже Ростислав Кравець. – Шанси отримати позитивні рішення в ЄСПЛ у зв’язку із санкціями є. Але найсумніше, що компенсація за всі подібні ігри ляже на пересічних платників податків. Оперативники, особи, які складають пропозиції про санкції, члени РНБО, президент не відповідатимуть. Вони сидітимуть на шиї платників податків та отримуватимуть свої пенсії. Я ж вважаю, що після скасування санкцій у міжнародних судах, якщо в Україні це не вдасться, весь тягар компенсацій мають нести члени РНБО та президент особисто”.
Навіщо потрібний механізм РНБО?
Закону про Раду у березні виповнюється 24 роки. У ньому лише 15 статей, зате у компетенції РНБО забезпечення нацбезпеки та оборони у необмеженій кількості сфер: політичній, економічній, соціальній, науково-технічній, військовій, екологічній, інформаційній та інших. Але до Володимира Зеленського жоден із гарантів не використав РНБО у таких обсягах і так, щоби викликати цілий шквал судових позовів.
“Коли тільки почалося розкручування цього механізму, у Володимира Зеленського вважали, що це своєрідна вундерваффе, чудо-зброя, яка дозволяє йому швидко вирішувати питання без зайвого занурення у процесуальні та інші нюанси, – пояснює кандидат політичних наук Олексій Якубін. – Зеленський зробив із РНБО не просто орган якихось відставників, а орган, за діяльністю якого стежила вся країна. Але це лише перша частина історії. В якості другої частини історії із запровадженням санкцій мали йти доказові моменти. Плюс ніхто не скасував оскарження у судах. Не кажу вже про скандал, який виник восени минулого року у зв’язку з формуванням списків санкцій. Ми приходимо ось до якого моменту. Рейтингово влада від цього механізму одержала все, що могла. У дзеркалі соціології на своєму старті рішення РНБО дозволили підвищити Зеленському рейтинг. Інша річ, що історія не закінчилася. І бачимо, що у суспільстві виникає дедалі більше питань: оскільки ввели санкції, то де доказова база?”
Політолог каже, що рейтингову роль рішення Ради про санкції вже відіграли, цього ефекту вони не дають. Але залишилися затребувані у вужчому значенні.
“Сторонами цей механізм запровадження санкцій сприймається як політична дія, з’ясування відносин. Це і впливає на його сприйняття, – резюмує Якубін. – Також ми бачили, що щодо нього накопичувалася й міжнародна реакція. Наприклад, у моніторинговому звіті з прав людини ООН багато говорять про те, що не можна застосовувати позасудові санкції проти громадян та ЗМІ. Є міжнародні зобов’язання. Тож історія не закінчилася. Попереду частина пов’язана із судами”.
Джерело: Наш.live
