Ужгородка

На ідеологію партії “Слуга народу” чекають зміни. Після партійного з’їзду, який відбувся 10 листопада, президентська політсила змінила главу: замість спікера ВР Дмитра Разумкова керівником став Олександр Корнієнко. Він одразу ж анонсував ідеологічні новації.

“Ідеологія у нас лібертаріанська, ви знаєте. Чи буде вона змінюватися? Буде. Ліберальні ідеї підтримуються не всіма депутатами. Потрібно шукати якийсь компроміс між ліберальними та соціалістичними ідеями”, – заявив Корнієнко.

Лібертаріанство, в якому свобода – основний принцип, було партійним базисом, за словами ідеолога СН віце-спікера Руслана Стефанчука. Тепер зниження ролі держави та ринкові принципи у президентській політичній силі повинні доповнитися новими смислами. Але їх беруть з несподіваного джерела.

У соціалізму багато визначень. Але, наприклад, в тому вигляді, в якому він десятиліттями подавався в СРСР, неодмінно був акцент на колективній, суспільній, соціальній власності. Це не стикується з розпочатими президентом, його партією та урядом земельною реформою, приватизацією державної власності та ринковими цінами на енергоресурси, які видобуваються з надр української землі.

Nash.Live з’ясував у експертів, чи можна запрягти в один політичний візок соціалізм та лібертаріанство та з чим пов’язаний ідеологічний ребрендинг партії “Слуга народу”?

Олексій Якубін, кандидат політичних наук:

– Сам факт, що прозвучала така ідея – показник того, що в партії “Слуга народу” розуміють: в Україні більшість людей не знають, що таке лібертаріанство. Крім того, в жодній країні панівна партія не проголошує такий курс.

Класичні ідеї лібертаріанства – зробити все, щоб прибрати державу з усіх сфер життя, регулювати все ринком. На практиці вони не працюють. Лібертаріантсво може бути ідеологією невеликої групи політичних філософів. Але це не масовий рух.

Коли раніше в СН говорили про лібертаріанство, або не до кінця це розуміли, або були свої особисті ідеологічні симпатії. Те, що зараз сказав Корнієнко – це вже реалії, які складаються всередині самої партії.

У більшості новообраних депутатів від СН лібертаріанство не було точкою тяжіння. Це помітно в їх внутрішніх дискусіях: деякі депутати орієнтовані на більш вагому роль держави в соціальній та економічній політиці, а є прихильники неоліберального підходу – приватизація всього та свобода від держави. Останнє близько до лібертаріанства, але не зовсім те.

Корнієнко бачить, що запиту на либертарианство в Україні точно немає. Є швидше запит на розв’язання соціальних проблем та більш активну роль держави в економіці. Тому була проголошена ідея про зміну ідеологічного базису між лібералізмом та соціалізмом.

Такі об’єднання вже є, понад 100 років існує соціальний лібералізм, з акцентом на індивідуальні права, колективні права людини, плюс активну роль держави в економіці. Більш того, є навіть такий напрямок, як лівий лібералізм: спроба знайти централізацію в лівий ідеях, але з’єднати це з ідеєю про те, що держава повинна просувати права людини.

У самій партії усвідомили, що лібертаріанствоо – не сексі. А з’єднання з соціалізмом викликає у виборця набагато більше довіри.

Складно стверджувати, що фактор ідеології у нас в принципі не грає ролі. У нас більшість партій є правими. Хтось більш націоналістичний, хтось менш, є ліберал-націоналісти. Але про це не рефлексують.

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби “Український барометр”:

– Це жахливо та свідчить про низьку політологічну кваліфікацію. Я, як професор, ставлю “трійку” за таку відповідь.

Лібертаріанство – це вкрай агресивна форма лібералізму, дуже вузька. Соціалізм та лібералізм – поняття дуже розмиті. Два в одному, вони мають дуже чітку назву. І в цьому сенсі партія “Слуга народу” повторює Віктора Медведчука. 20 років тому він став лідером соціал-демократичної партії. Ось в соціал-демократії дійсно є суміш ліберальних та соціалістичних аспектів. Але там навіть близько неможливе лібертаріанство.

Зовні це виглядає як конфлікт зі Стефанчуком, який наче лібертаріанець, хоча він й не підозрює, про що говорить. Але насправді йдеться про соціал-демократію. Так і треба було говорити: “Це не соціалізм, чи не лібералізм, ми не ліві та не праві, а центристи – соціал-демократи”. Тобто намагаються відродити проект Медведчука, отже, в оточенні Володимира Зеленського з’явилися люди, які занесли цю єресь.

В “Слузі народу” брали соціологію, яка показувала, що люди хочуть трохи соціалізму та трохи лібералізму. Це вони й повторюють. Хоча в житті це називається соціал-демократична орієнтація. Вони ще навіть цього не знають, але скоро про це заговорять. У випадку зі “Слугою народу” мова спочатку йшла не про політичний, а про піар-проект. Владу отримали випадково, тому що всім страшенно набрид хитрий та жадібний Петро Порошенко. Зараз намагаються зробити політичний проект.

Дмитро Разумков був присутній на цьому з’їзді, він мав би сказати: “Хлопці, що ви робите! З нас же будуть сміятися”. У мене радикальна точка зору та я думаю, що справа тут не у відсутності серйозних політологів. Їх повно в Києві. Це пов’язано з тим, що для них політичні ідеологеми – просто слова. Нинішній їхній лідер (Олександр Корнієнко, – ред.) – політик-початківець. Кажуть, що він політтехнолог, але наше середовище не знає такого хлопця.

В оточенні президента легко жонглюють словами. Але це не ребрендинг. Все гірше: це слова, які потрібно сказати у відповідний час та в потрібному місці. Політичних цілей немає. Вони не розуміють про що говорять і для них це просто вербальний спосіб проведення культурного заходу – першого з’їзду.

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

– Зараз головна ідеологія “Слуги народу” – це популізм. Причому двосторонній. З одного боку – перед західними партнерами. Для них “вкидають” різного роду реформи: ринок землі та масштабну приватизацію. З іншого боку – внутрішній популізм. “Вкидаються” різні розкручені теми: недоторканність та народовладдя.

Дуже чітко прозвучало: “Ми прийшли, щоб робити хороші речі”. Тому не можна говорити про якийсь цілісний підхід та про ідеологію в “Слузі народу” в класичному розумінні. Вони роблять не те, що витікає з програми, адже її не поділяють члени партії, у них різні погляди. А діють, виходячи з політичної кон’юнктури, так, як вважають за правильне та вигідне.

Джерело: Наш.live