Ужгородка

Новини Закарпаття

Живим коридором слави на Тернопільщині провели в останню дорогу воїна Олексія Лося

Олексій Лось із смт Заводське Чортківського району пішов захищати Україну у перші дні війни. Воював у гарячих точках. Ще 10 жовтня Олексій отримав важкі поранення у боях з російськими окупантами і був госпіталізований до Запорізької клінічної лікарні. Більше тижня медики боролися за життя українського захисника, а рідні надіялися на диво. Але 18 жовтня Олексія  не стало. Йому було лише 45 років. 

Без люблячого батька залишилися двоє дітей, без турботливого чоловіка – дружина, без сина – батько і мати, ніколи не обіймуть більше свого Олексія брат та сестра. Він був доброю, щирою, світлою людиною і мужнім воїном, який віддав найдорожче – своє життя за Батьківщину, за нас з вами…

Зі сльозами на очах люди навколішки стояли обабіч дороги, якою несли тіло мужнього захисника. Живим коридором слави земляки, жителі Заводської територіальної громади, рідні, друзі, побратими провели в останню дорогу свого Героя Олексія Лося.

Щирі слова співчуття рідним, усім, хто знав і поважав Героя, висловили у заводській територіальній громаді:  

«В зоні бойових дій загинув від важких поранень Олексій Лось, житель смт. Заводське 1977 року народження. За покликом серця в перші дні війни він став до лав Збройних Сил України, щоб зі зброєю в руках захищати незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави. Гірко, що сьогодні кращі з кращих віддають життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі.

Заводська громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким. 

Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях.

Найменше, що ми можемо зробити для наших загиблих Героїв – це зберегти пам’ять про них. Кожен і кожна, до кого торкнулися криваві руки рашистських окупантів, хто поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя,- не може бути забутий. Бо це втрата не окремої близької людини чи сім’ї. Це велика втрата для України…»

Люди пишуть вдячні і теплі слова-спомини про Олексія, адже він завжди був готовий прийти на допомогу:

«Дякуємо тобі, Олексію, за кожний день, який ми змогли прожити в тилу! Дякуємо і низько вклоняємось батькові і матері за незламний дух Сина-Героя! Олексію, ти більше не з нами, але ти дав нам більше, ніж ми можемо прийняти! З глибоким сумом висловлюю співчуття батькам, дружині і дітям, сестрі, братові та всім близьким та рідним! Нехай Бог візьме тебе в свої обійми і долучає до небесних воїнів, що і далі боронять нашу землю із небес!» – пише Лариса Бондар.

Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, якою ціною дається наша перемога!

Фото з відкритих Інтернет-джерел.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору