Ужгородка

Новини Закарпаття

Львівщина вшанувала пам’ять членів ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина

Про це повідомляє департамент комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОВА.

Символічно о 06:25 (у годину страти) біля колишньої тюрми “Бригідки”, представники влади, а також ветеранських, молодіжних організацій запалили лампадки на місці страти членів УВО та ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина.

В межах вшанування вони також виконали Гімн Організації Українських Націоналістів.

Пам’ять видатних українців вшанували й на Янівському кладовищі. Присутні поклали квіти та запалили лампадки до могил Василя Біласа та Дмитра Данилишина на Меморіалі Січових Стрільців (поле № 38). Опісля провели чин поминальної панахиди.

“Тяглість та пам’ять про українських Героїв, чи не найяскравіший приклад боротьби за ідею вільної та міцної України. Саме на таких засадах, в умовах сьогодення, необхідно виховувати майбутні покоління патріотів”, – зазначила заступниця керівника організації “Апостольська чота” Уляна Греділь.

Дмитро Данилишин народився 2 квітня 1907 року в м. Трускавець. Закінчив три класи народної школи, та пішов працювати шевцем. Василю Біласу доводиться дядьком. 

Василь Білас народився 17 вересня 1911 року у Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. 

Обоє належали до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі. Кілька разів В. Біласа судили за участь у Пласті. У складі п’ятірки ОУН брали участь також у нападах на пошти в містах Трускавець і Борислав та вбивстві депутата польського сейму Тадеуша Голувка.

30 листопада 1932 року група ОУН здійснила напад на пошту в м. Городок (Львівська область) з метою експропріації коштів. Загальне керівництво операцією здійснювали Роман Шухевич і Микола Лебідь. Дмитро Данилишин і Василь Білас, були затримані, під час відступу з місця подій, згодом заарештували і Мар’яна Жураківського та Зенона Коссака. У ході судового процесу Д. Данилишин і В. Білас були засудженні до смертної кари. Страчені 23 грудня 1932 року у м. Львів, на території в’язниці “Бригідки”. Останніми словами Д. Данилишина були: “Мені тільки дуже жаль, що я не можу ще раз умерти за Україну”.

У момент страти в багатьох греко-католицьких церквах Галичини проводили поминальні служби, при цьому польська поліція, остерігаючись масових заворушень, не наважилась втрутитися. Польська влада відмовилася віддати тіла страчених для поховання. Проте пізніше їх таки поховали у м. Львові на Янівському кладовищі.

uzhik

uzhik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору