Достоту як українська бронетехніка з хрестами на бортах поставила хрест на міфі про “другу армію світу”.
Перший із них — кумир 90-х Френсіс Фукуяма. Він і політичний економіст, і історик, і футуролог, і борець з корупцією. На його лекції про цю муйню у Львові в 2015 році квитки по 1000 доларів продавали.
Візитівка: книга “Кінець історії та остання людина», що вийшла друком у 1992-му, де він стверджував, що успіх та поширення західних ліберальних демократій та ринкової моделі капіталізму сигналізує кінцеву точку соціально-політичної еволюції людства та перемогу цієї форми врядування. Перед Революцією Гідності приїздив до Києва понити про “провал демократичних перетворень” в Україні.
Революції, ясний перець, не передбачив, як і російської агресії. Тепер набрався нахабства навіть контрнаступи коментувати.
Другий — кумир 2010-х Юваль Ной Харарі. Він і філософ, і військовий історик, і popular science author.
Він, зокрема, писав: “Всесвітня імперія твориться в нас на очах, і керувати нею буде не окрема держава чи етнічна група — цей новий світ стане підвладним багатонаціональний еліті, і склеювати його будуть спільна культура та інтереси”.
Яка культура? Ну, та сама, де паради різні проводять.
Далі — типова лівацька пурга, що або нове і світле космополітичне майбутнє без Націй та держав, або маленькі забиті громади темних рагулів. Третього не дано.
Тому що от скоро правильні вчені винайдуть безсмертя, а ідеологія, мораль і цінності то все вигадки, бо людина не відрізняється від тварюки і так далі.
При цьому — жодного успішного реального прогнозу, як і в Фукуями. Зате — мільйонні тиражі, ореол інтелектуальних лідерів, месіанська зверхність і халдейська нехіть до фактів.
Нечисленна українська читацька аудиторія, якій не вперше скуштувати крейди замість аспірину та сприйняти хутро замарстинівського кролика за шиншилу, рахманно й сумирно поїдала цей квазіінтелектуальний комбікорм.
Завдяки амбасадорам цього дурисвітства, що за канонами марксиста Ґрамші захопили університетські кафедри та медійні майданчики, і слова всупереч “корифеям” казати ніхто не зміг.
Але реальність така, що динаміка світу близького майбутнього зараз визначається в Україні результатом триваючої Третьої світової війни, яку і Фукуяма, і Харарі проспали.
І визначають її прості українські піхотинці, танкісти, артилеристи, зенітники, льотчики, логісти, медики, водії та кухарі.
Юрій Михальчишин
Джерело
