Ужгородка

Новини Закарпаття

Блиск та злидні Нового року з 1950 по 2000 роки: як відзначали улюблене свято

У ніч з 31 грудня на 1 січня ми проводимо не тільки 2019 рік, а й чергове десятиліття. В останні дві декади, з 2000 по 2020 рр., святкування Нового року досить щедре. Ми самі вибираємо що дивитися і слухати, яким продуктам віддати перевагу. Але так було не завжди.

Nash.Live згадує, як відзначали Новий рік з 1950 по 2000 рр., що дивилися, слухали, дарували і подавали на стіл.

Післявоєнна країна: 50-ті роки

Ялинка – головний атрибут свята. На той момент тільки жива. З’явилися фосфоресціючі ялинкові іграшки, які світилися в темряві. Але найчастіше ялинку наряджали підручними засобами – цукерками, обгорнутими у фольгу горіхами, саморобними гірляндами, яблуками. На фото нижче можна розглянути саме такий варіант післявоєнного “декору”.

Новорічна ялинка і подарунки дітям в 1954 р. Фотограф Еммануїл Евзеріхін. На фото – його сім’я

У другій половині 50-х “Советское шампанское”, яке випускали з 1936 р., вже виробляли з технологією безперервного потоку. Автоматизація знизила вартість приблизно на 20%. Головний новорічний напій поступово ставав ближчим до народу. Хоча саме застілля було скромним: закуски – соління, гаряче – картопля, салат – вінегрет, м’ясне – котлети, холодець.

Головні розваги на свято – ходити в гості, кататися на санках, танцювати (вальс і чарльстон). Телевізори з’явилися тільки в другій половині 50-х в сім’ях найзаможніших.

За візуальними новорічними радощами відправлялися в кінотеатри. У 1956 р. вийшли одразу два новорічних хіта: “Карнавальна ніч” режисера Ельдара Рязанова з Людмилою Гурченко в головній ролі та мультфільм “Дванадцять місяців”. У 1957 р. з’явився ще один легендарний анімаційний фільм – “Снігова королева”. Інтерес до сюжету можна пояснити з політичної точки зору: після смерті Йосипа Сталіна в 1953 році, першим секретарем ЦК КПРС став Микита Хрущов – почалася “відлига”.

Вплив політекономічних поглядів Хрущова на новорічні свята теж відчутний. У ялинкових іграшок і новорічних костюмів проявляється виразна сільськогосподарська тематика. Після війни Хрущов був секретарем Компартії Української РСР та стимулював широкомасштабні посіви кукурудзи в республіці. Після приходу до влади в СРСР, розвинув кукурудзяну кампанію на всю країну. “Цариця полів” стала ялинковою іграшкою, новорічним костюмом і приводом для жартів аж до середини 60-х.

Радянські новорічні іграшки

Ялинка в Києві, 1955 рік, площа Калініна (тепер – Майдан Незалежності)

Рух вгору: 60-ті роки

Телевізори, які в 50-х були розкішшю та екзотикою, з’явилися в багатьох будинках. Святкування біля мерехтливого екрану – нова традиція. З 1962 р. з’являється новорічна передача “Блакитний вогник”. Цей аналог хіт-параду, організований центральним телебаченням, просував шлягери (модне слово) Майї Кристалінської, Едіти П’єхи, Едуарда Хиля, Валерія Ободзінского та інших артистів естради. 60-ті були багаті й на українські хіти, саме тоді на небосхил зійшла зірка Дмитра Гнатюка.

Тематику свята скоригували космічні досягнення СРСР. У квітні 1961 року Юрій Гагарін першим полетів у космос. У 1963 р. Валентина Терешкова стала першою жінкою-космонавтом. Космонавти, супутники, ракети стали ялинковими прикрасами, а також тематику обігравали в новорічних костюмах.

Космічна новорічна тематика на святі в 60-х рр.

Обрані мали можливість придбати предмети розкоші: шикарним новорічним подарунком був кришталь. Серед більш доступних і популярних – духи радянського виробництва, краватки, запонки.

Купівля новорічних іграшок в київському ЦУМі, 1960 р.

Шампанське вже впевнено обгрунтовується на святковому столі. Сам він стає трохи багатшими. Часто головною гарячою стравою була печена качка, яка коштувала дешевше за курку. З’являються салатні вишукування – паштет з оселедця – форшмак, плавлені сирки, перетерті з часником.

Режисер Ельдар Рязанов знову став головним новорічним кінорежисером: в 1968 році вийшов “Зигзаг удачі” з Євгеном Леоновим в головній ролі. До цього, в 1964 р., випустили казку “Морозко”, яка стала одним з обов’язкових святкових атрибутів не тільки в СРСР, а й в інших соціалістичних країнах.

Ялинка в Києві, 1962 року, площа Калініна

Стабільність по-радянськи: 70-ті роки

У це десятиліття керувати країною продовжує Леонід Брежнєв (з 1964 р. по 1982 р.) і цей період безперервного верховенства також називають “застоєм”, хоча економічні показники СРСР були непогані. Поліпшення можна було помітити за асортиментом на новорічному столі.

Хоча до розкоші ще далеко, замість качки частіше запікають вже курку. Часом роблять “курча тапака” або “табака”. Салати “Оселедець під шубою” та “Олів’є” отримують святкову прописку. Але приготувати їх було справою непростою. Хоча в СРСР майонез виробляли з 1936 р., він завжди був дефіцитом. Перед новим роком відпускали товар в обмеженій кількості, до чотирьох баночок (200 г) в одні руки.

Салати викладені шарами, в тому числі й “Мімоза” з рибними консервами, – прорив в новорічній кулінарії. Господині готують нові закуски – бутерброди (грінки) зі шпротами, і десерти – торт “Наполеон”.

Новорічне застілля в 70-их хоч і стало ряснішим, але розкішшю не відрізнялося

Музичний тон святу задає радянська нова хвиля: Муслім Магомаєв, Алла Пугачова та вокально-інструментальні ансамблі (ВІА) “Пісняри”, “Самоцвіти”.

Напередодні 1971 р. Леонід Брежнєв запровадив традицію, яка досі присутня, в тому числі, й в Україні – вітати громадян у новорічному зверненні.

“Блакитний вогник” продовжував правити бал. Але з 1977 р найтерплячіші могли досидіти до 3-4 годин ночі та дочекатися “Мелодій і ритмів зарубіжної естради”. Хоча меломани й раніше мали доступ до західної музики, тепер його відкрили для широких мас. Групи АВВА, Boney M можна було не тільки почути, а й побачити.

Перед святковою північчю дивилися фільми. У 1974 р. вийшов мюзикл “Солом’яний капелюшок” з Андрієм Мироновим у головній ролі. Саме його дивляться Іполит та Надя Шевельова – герої новорічного символу СРСР, фільму Ельдара Рязанова “Іронія долі, або З легкою парою!” Його прем’єра відбулася 31 грудня 1975 року. Там же можна оцінити, які подарунки були бажані для чоловіків та жінок: йому – електрична бритва з плаваючими ножами, їй – французькі парфуми, наприклад, Climat, Fidji. Наді Шевельовій дістався перший варіант – Climat. Офіційна їх ціна – 20 карбованців, але це був такий дефіцит, що доводилося переплачувати.

Перебудова: 80-ті роки

Святкове застілля набуло звичного вигляду. Традиційні складові – “Олів’є”, “Шуба”, “Мімоза”, курка, холодець, мандарини, шампанське. Але в другій половині 80-х, на тлі тотального дефіциту, з’являється переосмислення закордонної кухні. Наприклад, піца (запекти на пласті тесту все, що знайдеться в холодильнику), м’ясо по-французьки (свинина або яловичина, запечена під цибулею, сиром і майонезом).

Передноворічний вечір в сім’ї сталевара, 1984 р.

З 1985 р. почалася масштабна антиалкогольна кампанія: магазини закривалися, продаж обмежувався в часі, держава пішла на зниження бюджетних доходів від продажу лікеро-горілчаних виробів. Найнародніший напій – горілка, на яку переходили після півночі в новорічну ніч – подорожчала з 4 карб. 70 коп. до 9 карб. 10 коп. При тому, що зарплата істотно не піднялася.

Ялинка в Києві, 1986 р.

На столах, після літньої Олімпіади-80, що пройшла в Москві, з’являється “Пепсі”. Одні з метою економії, інші – піклуючись про здоров’я, розбавляли напій водою.

Дід Мороз і Снігуронька, які до цього десятиліттями були присутні на дитячих святкуваннях, тепер могли прийти додому в приватному порядку. Якщо щастило, їх візит можна було замовити через Бюро добрих послуг, а в Києві це була фірма побутових послуг “Світанок”.

Новий тренд в новорічному декорі – світломузика: гірлянду підключали до телевізора і вона блимала в такт мелодії.

Хоча широкі маси радянських трудівників й раніше відзначали свято під “Блакитний вогник”, з уже відомою Аллою Пугачовою та ультрамодним Валерієм Леонтьєвим, західна музика отримала тотальне поширення. Завдяки службам грамзапису модна було записати касети з піснями Sandra, Modern Talking, C. C. Catch та інших поп-зірок.

До списку новорічної кінокласики в 1982 році приєднався фільм “Чародії” з Олександром Абдуловим в головній ролі.

Ще напередодні 1979 року на екрани вийшов мюзикл “Д’Артаньян і три мушкетери”, але свій вплив він поширив й на 80-ті. На дитячих святкуваннях хлопчаки вже хотіли бути в костюмах мушкетерів, а не ведмедиків і зайчиків.

Модний мушкетер на новорічному святі

80-ті, економічно дуже хворобливі, відкрили “залізну завісу”. Напередодні 1988 р. жителів СРСР з Новим роком спільно привітали генсек Михайло Горбачов і президент США Рональд Рейган.

Лихі 90-ті

Розвал СРСР, національна ідентифікація вилились в запит на забуті багатьма традиції. Діти почали масово щедрувати на Новий рік і колядувати на Різдво.

Хлопавки з конфетті все частіше поступалися місцем петардам.

Період зимових свят збільшується. В Україні в 1991 р. офіційними вихідними днями стали Великдень, Трійця та Різдво – 7 січня.

Новорічна ялинка на Майдані Незалежності, 1993 г.

У 90-х на новорічний стіл потрапляють “ніжки Буша” – заморожені імпортні курячі стегенця. Їх почали імпортувати в СРСР в рамках торгового угоди зі Штатами (підписи під нею поставили Михайло Горбачов і президент США Джордж Буш старший, на честь якого й назвали продукт). Також це період експериментів з напоями. Це безалкогольні розчинні “Юпі”, “Инвайт” та “Зуко”, алкогольні – фруктова горілка “Кіглевіч”, мигдальний лікер “Амаретто”. Шоколадні батончики “Марс”, “Снікерс”, “Натс”, “Пікнік” і т. д. розбавляють десертну лінійку. Часто їх замінюють соєві підробки, які продавали вже не в магазинах, а в кіосках. Це нова форма торгівлі ширвжитком.

У звичному салатному меню з’являється новий фаворит: салат з крабовими паличками. Головний інгредієнт незмінний, а інші складові варіюються: рис, яйця, огірок, капуста, горошок.

Телевізійний асортимент, так само, як і продуктовий, змінює орієнтацію на прозахідну. Вітчизняний кінематограф в занепаді, і його замінюють голлівудські хіти “Один вдома” і “Один удома-2”. До кінця 90-х в новорічну ніч українці в основному дивилися російський телевізійний продукт – “Старі пісні про головне”. Але в новому тисячолітті телек порадував вже адаптацією української класики – мюзиклами “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Сорочинський ярмарок”.

До речі

Якою була середня зарплата штатного працівника в Україні з 1950 по 2000 рр.

  • 1950 р. 627 карбованців
  • 1960 р. 578 карбованців (в 1961 р. відбулась деномінація, старі карбованці обміняли на нові у співвідношенні 10 до 1)
  • 1970 р. 102 карбованця
  • 1980 р. 146 карбованців
  • 1990 р. 244,3 карбованця
  • 2000 р. 230 гривень

Джерело: Наш.live

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору